Алла Клименко

Тренер щастя, психолог і засновник проекту «Upgrade»

Тренер щастя, психолог і засновник проекту «Upgrade» Алла Клименко у рамках проекту «Я зможу!» розповіла про дитинство, вибір університету, як працювала у рекламі, про підтримку та жінок, та про те, чому вибрала щастя для детального вивчення.  

Про батьків. Завжди відчувала себе улюбленою дитиною. Мене підтримували, любили, цінували, була повсякчас захищена. Вдячна батькам за те, яка я зараз. Вони створили простір, в якому я розвивалась.

Про університет та роботу. З 12 років працювала промоутером, роздавала жуйки, наклейки. У подружки мама була директором рекламної агенції. Мені дуже подобалось. Потім хотіла вступити в Карпенка-Карого або Поплавського, мріяла стати актрисою чи співачкою. Але батьки сказали: «Економічний, це тобі не театральний». І я погодилася. Пішла на маркетинг, вчилася рекламі. Була промоутером, маркетологом.

Про успіх, щастя та вигоду. Для мене успіх і щастя пов'язані між собою. Успіх — не кількість людей, які підписані в Instagram, не сума грошей, яку можна заробити, не імена. Це нічого не міняє — отримуєш нагороду, прокидаєшся тієї ж Аллою вранці, всередині все, як було. Для мене успіх — жити щасливим життям, робити те, що хочеш. Безумовно, у мене немає жодних питань до того, що це може бути багате життя: класна машина, гарний будинок, красивий вигляд. Щасливе життя — знати, чого ти хочеш, і мати можливість це робити. 

Вибираючи між щастям і вигодою, ми вибираємо вигоду. Не тому що ми меркантильні, а тому що вибираємо те, що буде краще. Між щастям і успіхом — вибираємо успіх. Бо розраховуємо, що він приведе до щастя. Буде хороший ВНЗ, напевно, буде і хороша робота, гроші, створю сім'ю, буду щаслива. Все навпаки. Ми самі йдемо від щастя в успіх або вигоду.

Про цілі. Є цілі, які для нас важливі і вони можуть змінюватись.  Все більше розумію, що в мене є глобальна мета — створити критичну масу щасливих людей. Максимально все, що я роблю, для цього. Є й інша — самій бути щасливою, наповнювати перш за все себе, знати свою цінність. Ще одна мета стосується дітей. У мене старший син і молодша донька, вони мої споріднені душі, з якими хочеться проводити багато часу. Бачу в них потенціал, хочеться впливати на них.

Про те, чому почала вивчати щастя. Мій чоловік приніс мені мотиваційні книги. Андрій вже тоді ходив на тренінги, я кепкувала з нього. «Потрапив у секту», — говорила. Зараз це поширене, а тоді було так: «З тобою щось не те, якщо ти ходиш до психолога». Андрій подарував мені книгу «Радикальне прощення», приніс додому якусь брошуру «10 секретів щастя, успіху і багатства», я її гортала і прочитала завдання: «Уявіть, що десь у світі є людина, яка займається тим самим, що і ви. Горить цією справою. Прокидається, засинає з думкою про неї»... Зараз будь-хто може написати — займайся улюбленою справою, тоді жодного дня не доведеться працювати. А тоді для мене це було одкровенням. Там було написано: «Зможете конкурувати з цією людиною? Чи будете ви колись найкращим у своїй сфері?»

І я зрозуміла, що це не для мене. Це не моя історія. Мені подобається реклама, і сьогодні я вигадую майже все, що є в нашому проекті. Але це не зовсім те, що я хотіла. Вирішила, що шукатиму себе. У мене була ця можливість — була вже заміжня, заробила гроші у своєму успішному агентстві.

Почала навчатися, пішла на другу вищу освіту. Почала займатися коучингом, тренерською діяльністю, NLP вивчати. Все почало складатися, як пазли.

Про важливість думок. У мене запитують, чи було нещастя, що привело до цієї теми (щастя, - ред). Однозначно так. Немає «супергарної» історії, що все було жахливо, і я вирішила все змінити. Але я пам'ятаю, як я читала книги і з'являлася усвідомленість. Почала відстежувати свої думки, була шокована. Постійно чогось боялася, переживала, крутила в голові. Потім помітила, що чогось боялась і коли воно проходило,  шукала чого б боятись далі. Тиждень боюся, потім воно проходить, всередині порожнеча, бо немає чого боятися. І я швиденько шукаю, чого б боятися. 

Ще якось зауважила, що постійно прокручую в голові неприємну ситуацію. Стало цікаво, скільки я ще можу думати про цю ситуацію. Так, вона неприємна. Але якщо я подумаю тисячу разів, нічого не зміниться в минулому, не стане легше. Після цього я подивилася фільм «Секрет» і спробувала робити все, що там розповідають. Просто стало цікаво. Я отримала величезний результат, життя змінилося кардинально — інші думки, люди, змінилося оточення. Зрозуміла, що це працює, але не знала як. Почала дізнаватися. Написала листа всім авторам «Секрету», то ніхто не відповів. Почала їздити до них на семінари —  когось суперкласно, у когось дуже просто вже для мене. По крупинках збирала. Мені важливо було це донести людям, знала, що слухатимуть мене. Але я повинна як мінімум не виносити свою історію, опрацювати її з психотерапевтом, здобути освіту, розуміти, що говорю.

Про Upgrade. Розпочався проект Upgrade, мій чоловік заснував його з партнером Олександром Королем, зараз він працює вже в іншому проекті. Він запропонував мені читати тренінги, почала так менторити. Спочатку проект був соціальним, молодь навчалася три місяці безкоштовно. Але потім друзі побачили результати і запропонували співпрацю за гроші, з хорошим орендованим залом. Ще є такий момент: ми не цінуємо те, за що не заплатили, — прогулюємо, неуважно слухаємо. Ми зробили проект комерційним.

Про важливість «робити». Коли я була в школі, дуже хотіла бути співачкою. Завжди мріяла, що буду йти в школу, повз проїжджатиме продюсер, зупиниться і скаже: «Алла, це ви? Давайте записувати альбоми, на вас чекає сцена». Згодом у мене було два інсайти: для того щоб так сталося, повинна виглядати певним чином — бути яскравою, відрізнятися, йти по вулиці, де ходять продюсери, тусуватися в місцях, де вони бувають. І ще, коли він підійде і скаже, що я підходжу, то не лише через зовнішність, а тому, що у мене є талант та іскра. Тобто мені потрібно вміти співати, танцювати, бути гнучкою.

Про відкладати на потім. Я була експерткою по відкладанню справ, у мене тисяча причин, я точно знаю, як відкладати. Так я придумала проект Zavtraman. Часто відкладаємо, бо не знаємо, для чого це робити. Немає відповідей на питання. Щоб що? Не знаю, чого хочу? Хто я? Дуже сильно може гальмувати відсутність оточення, яке підтримає і стане корисним, або, навпаки, присутність оточення, яке гальмує: куди ти лізеш; ти не зможеш; це не те, що тобі потрібно.

А ще негативне мислення. Воно впливає на почуття, почуття — на дії. Думаю, що хтось кращий за мене, а я ось недостатньо гарна. Але у мене погана новина для тих, хто любить порівнювати: завжди хтось буде кращим за різними параметрами: красивішою, стрункішою, багатшою. Немає сенсу порівнювати, це утопічна історія.

Але невеликі дії запускають механізм: інші думки, зарядка вранці, пробіжка дають розуміння, чого хочеш, а чого ні, змінюють оточення.

Про почуття. Є частина нас, яка нам подобається, її прийнято проявляти, нас так вчили — усміхатися, бути добрим. Ще вчили сидіти з рівною спиною, бути зручною для інших. Але при цьому заборонено злитися, заздрити. А хлопчикам плакати не можна. Потім ці почуття залишаються в тілі, накопичуються, створюють енергетичне торнадо. Я вірю в те, що кожне почуття прийшло нас чомусь навчити. Все відбувається в житті для нас. Все відбувається для того, щоб ми виросли і стали сильнішими, мудрішими і щасливішими. Наприклад, відчувши злість, навчилися ставити кордони. А ми гальмуємо цей розвиток тим, що блокуємо почуття. Мало того що це накопичується і отруює життя, ще й формує наше майбутнє життя. Несемо в собі й проектуємо на інших людей. Наприклад, думаємо: всі чоловіки зраджують. І поїхали. Як ми думаємо, відчуваємо. Працює програма.

Про моменти, коли не все вдається. Легко бути щасливою, коли все добре. Але, буває, щось не складається. І в моєму житті трапляються складні ситуації, про які я колись розповім. Ми можемо страждати або рухатись далі. Потрібно зупинитись, подивитись, що саме ми робимо в цій ситуації, впевнено сказати собі: «Це відбувається зі мною». Визнати це. Я часто говорила: «Цього не може бути, це не зі мною». Але так нічого не змінюється. Далі потрібно озирнутись. Може виникнути бажання звинуватити когось у всьому, та варто взяти відповідальність на себе, змінити все. І рухатись далі. 

Про підтримку. Дуже не люблю критику, мене коробить від неї. Люблю зворотний зв'язок від душі, це підтримка. Так я росту і розвиваюсь, виправляю свої помилки. За підтримкою біжу до подружок, щоб підтримали та сказали: я тебе розумію, у мене теж таке було. Звичайно, йду до психотерапевта. Це нормально. Не можна сказати, що це комфортний процес, він дуже дискомфортний. Але результат дійсно крутий.

Про жінок. Жінка — легкість, краса, ніжність. Уміння бути різною, надихатись, надихати інших, бути сексуальною, подобатись собі та іншим, коли вдома смачно пахне. Важливо реалізувати себе, досягати своїх цілей. Жінки дуже сильні, часто готові брати відповідальність, у них багато енергії, вона має бути в житті кожного з нас. Жінка з чоловіком — це дві повноцінні людини, які роблять своїм зв’язком нескінченність. Так і дівчатка — нескінченна енергія.

 

Текст: Ольга Заруба