Христина Патик

Засновниця бренду Zerno

Про ZERNO

ZERNO – тому що, власне, в зерні знаходиться вся інформація про майбутній плід. Ми зашиваємо інформацію в одяг в якості сакральної геометрії, орнаментів, силуетів і в якості того месседжа, який ми несем суспільству. 

Зерно – це місце, де зберігається ДНК. Коли тримаєш в руках зерно, ти не можеш знати, що це,  а потім з нього виростає чи яблуня, чи пшениця, щоб це не було.

 

Про концепцію 

ZERNO – живий одяг, тому що ми працюємо з натуральними тканинами, з майстрами, у нас дуже багато ручної роботи в тих виробів, які ми презентуємо в проекті, і тому ми назвали бренд «Зерно - живий одяг».

Одна з наших концепцій – це людина землі і це єдність культур. Тому що як раз оці всі знаки, символи, орнаменти, вони однакові по всьому світу. Ви дивитися на цю вишивку і тут етнологи зараз би мали дуже велику суперечку з цього приводу, з якого села ця вишивка. Вона взагалі з Індії. (посміхається) І тому ми і базуємося на орнаментах, силуетах і кольорах. Для нас важливо регенувати образ України заможної, інтелігентної, культурної, а не шароварщину.

Якщо говорити, що ми, в першу чергу, сповідуємо українську культуру і базуємося на стилістиці українського строю, то ясна річ, що джерелом натхнення для нас є правдивий автентичний стрій. Я в юності їздила в експедиції, батьки далеко не пускали, тому це були тільки Поділля і Гуцульщина, Карпати, де я купувала старі сорочки, по селах, в хатах, які вже під корову стелили і так далі, я то всьо зберігаю. Відповідно, я в тому всьому вихована, тому для мене цей проект напевне втілення всіх тих цінностей, які були в моїй сім'ї, мої традиції.

 

Про початок 

Я вирішила, що я хочу мати власну справу, напевно, коли закінчувала консерваторію по класу скрипки і спілкувалася зі своїм батьком. В цей момент я вирішила, що хочу змінити професію. Я 18 років свого життя грала на скрипці. Але зрозуміла, що я хочу в своєму житті робити щось інше, і я дуже вдячна татові, що він мене відпустив і сказав, що він буде не проти, якщо я зміню професію, тому що батько музикант, і то була моя така відповідальність перед ним.

То була фатальна помилка. Але я розуміла, що хочу реалізовувати щось своє, і що я не хочу бути останньою скрипкою в татовому оркестрі, але хочу бути першою скрипкою в своїй пісочниці, яку я сама собі організую.

Знаєте як кажуть, що багато хто хотів, але мало хто відважився. Тому оцей момент відваги дуже важливий, бо можна мати дуже багато геніальних ідей, але по справі відсотків 10 максимум займає сама ідея, а дев'яносто відсотків це at the kitchen, тобто виконання цієї ідеї. Якщо немає грамотного, послідовного і терпеливого виконання, то всі ці ідеї залишаються всього лише ідеями ніколи не матеріалізованими. Тому якщо хтось хоче відкрити власну справу, він мусить на то відважитися.

 

Про життя в США 

В 24 роки я випадково попала в Америку, вигравши green card, і прожила там два роки. Я шалено тужила за Україною і за своїм товариством, за середовищем, за родиною. Я розуміла, що не хочу там жити, і нема скільки грошей на світі, щоб я на то купилася. Я повернулася і сз того дня щаслива. Мене тато питає, чи я ніколи не шкодувала, бо фактично я втратила можливість отримати американське громадянство, і я щиро кажу, що жодного дня в житті не шкодувала про те, що повернулася до України, бо це був дуже цікавий час.

Це був 97 рік і все, що я навчилася робити в Америці, тут дало мені шалені можливості. Там я працювала в рекламній агенції, і мене багато чого навчали з точки зору, власне, менеджерських процесів, бо в консерваторії мене навчили інших речей: сольфеджіо, гармонія. Тому те, що я бачила там просто на вітринах магазину, наприклад, «купив два – третій безкоштовно», тут такого ще не було на ті часи. І власне той мій досвід дуже знадобився. 

 

Про перший досвід підприємництва 

Мене запросив один знайомий, який керував тоді швейною фабрикою, створити на той час перший український бренд і відкрити мережу магазинів. Перший магазин називався «Сенсус», він був на Антоновича, тоді ще Горького, і я, не маючи жодного досвіду в фешн індустрії чи бізнесі, мала ту відвагу і стільки енергії, щоб це все реалізовувати і вчитися, звичайно. Я просадила купу грошей того пана, який мене запросив (сміється). Той пан все прекрасно знає, знає, яка я вдячна йому, бо я коли вже започаткувала свою справу, я до нього прийшла і кажу: «Славко, дякую тобі, тому що ти те все витримав і навчив мене всьому!». Тому що тільки  коли я стала власником бізнесу, то зрозуміла, яка купа неправильних рішень і помилок була зроблена. 

Життя мене вчило. Це був дуже класний досвід того, як почати свій бізнес, власне в цій самій сфері попрацювати. Я вже бачила, як це працює, і розуміла, що прийшов час, коли мені вже треба було йти далі, і, власне, з того моменту я вже займаюся одяговим бізнесом, як власною справою. 

 

Про власний бізнес

Зі всіма своїми плюсами і мінусами я одразу скажу, що власна справа то є дуже велика відповідальність – це є недоспані ночі, це є працюєш більше всіх. Якщо хтось думає, як ти маєш власний бізнес, то ти можеш не ходити на роботу, то не так. 

І звичайно, що ти працюєш і ризикуєш, дуже часто маєш збитки і думаєш, де взяти гроші, щоб закрити ті діри і, повіддавати якісь кредити і так далі. А враховуючи ситуацію в країні і всі ці перепади, тільки трошки почали заробляти – на тобі кризу 98-го року, потім тільки трошки ми почали заробляти – знову криза, 2014 рік, і тут вже карантин. Тому це не просто, і тому треба мати не тільки достатньо відваги, а треба мати ще й достатньо витримки, достатньо сили витримати на собі якісь болі тих людей, які тобі повірили і йдуть за тобою.

 

Про команду

Команда – це все, сам ти не можеш працювати. Якщо ти працюєш сам, то ти просто ремісник.

Наприклад, ти стрижеш чи робиш нігті, чи щось малюєш, щоб ти не робив – ти робиш cам своїми руками. Якщо ми говоримо про бізнес, то бізнес – це в першу чергу система по виробництву грошей, відповідно, все в бізнесі має бути системним і, ясна річ, що без команди ти далеко не заїдеш. Тому дуже важливо хто є твоя команда, хто ті люди поруч з тобою, наскільки вони помагають тобі розвивати бізнес. Якщо відчуваєш, що ти як валізку без ручки тягнеш їх за собою, тоді доводиться міняти команду.

Найважніше дуже чітко і конкретно сформулювати образ тої людини, яку ти шукаєш, і та людина з'являється. Але ж на рівні практики треба, як мінімум, написати оголошення, хоча би на Facebook. Мій досвід говорить про те, що найкращих людей мені підбирали професійні рекрутери. Вони допомагають тобі сформулювати власний запит, бо вони задають контрольні питання, і ти сам для себе чіткіше формулюєш, кого саме ти шукаєш.

На даний момент у мене є менеджер з виробництва, є дизайнер, є кравчиня одна-дві, які виробляють зразки або виготовляють індивідуальні замовлення клієнтів – це те, що не можна віддати на аутсорсинг. Є, звичайно, ще бухгалтер, він же фінансовий директор. До речі, також треба мати на увазі, що ті люди, які працюють бухгалтером, мають один спосіб мислення, вони працюють з документацією, яку треба звітувати у податкову, а є управлінський фінансовий, то зовсім інша пара колюжі, як кажуть у нас у Львові.

 

Про незвичайне захоплення 

Я обожнюю таблички Excel. Якщо ти, кому б то не було з команди, дуже чітко даєш завдання, формулюєш і ще й навіть йому створюєш рибу таблички, тоді він не витрачає час на те, щоб подумати, в якому ж вигляді інформацію мені подати. Він працює безпосередньо над самою інформацією, над збором цієї інформації і заповняє мою геніальну табличку аж на три пункти, тому що насправді для управлінця потрібно щоб було все максимально спрощено. Чим простіше документ і менше в ньому пунктів, тим його більше і швидше можна зрозуміти, особливо в часи такого потоку інформації. 

 

Про жінок в бізнесі

Кожна жінка вміє з нічого зробити всьо. Як то кажуть, якщо у чоловіка лишиться 5 гривень, він їх проп’є, а жінка відбудує бізнес з нуля. Можливо це й і так, і одним з аргументів в цю пользу є те, що переважно жінки виховують дітей, треба їх годувати, тому жінка працює і заробляє гроші, і все в тій сім'ї прекрасно. Я особисто дуже серйозно ставлюся до жіночого бізнесу, як такого, якщо хтось з мужчин вважає, що то якісь забавки, то я вважаю, що це далеко не так.

Цілком логічно, що якщо жінці подобається салон краси, чи жінці подобається одяг, то це більш органічно, ніж якщо жінці подобається будівництво або шахтарство. Хоча з іншої сторони, якщо вона хоче, вона має на це право, вона може себе попробувати в будь-якій професії. Я скажу як колишній байкер, чи за новітнім правописом байкерка, якщо я їздила на мотоциклі, то чому я не можу зробити щось інше, що переважно роблять чоловіки. Мені, навпаки, подобається якось виділятися на загальному тлі, головне – щоб все було в балансі.

 

Про стартовий капітал 

Вихід є завжди, навіть, якщо в тебе є 100 доларів, ти можеш почати власну справу. Якщо в тебе є класна ідея і терпіння, в тебе є працьовитість, тоді тобі треба телефон і сто доларів, грубо кажучи. Наприклад, якщо ти хочеш продавати одяг і створюєш інтернет магазин в Instagram, Facebook сторінку, що нічого тобі не коштує, крім купити телефон, який і так у всіх є. І домовляєшся з колегами, колежанками, з брендами знайомими і незнайомими про те, що ти будеш представляти їхні товари в себе в інтернет-магазині. Обумовлюєш на яких умовах, який відсоток буде йти тобі, який відсоток ти будеш повертати власнику бренду, і ти можеш навіть не брати речі, а брати всього лиш фотографії тих речей. І ти просто починаєш. Це найпростіший і найдешевший спосіб, який підтверджує те, що можна взагалі з нульом грошей почати працювати.

Знаєте, що нам помогло на початку, це вже було так давно, що я не назву точних цифр, але це точно були якісь геть мізерні гроші, в мене не було якогось там накопиченого капіталу, не було сто тисяч доларів які я вклала. Нічого такого не було. Був просто драйв і бажання працювати. 

 

Про конкуренцію

Один з можливих сценаріїв коли в тебе так склалося життя, що ти попрацював, а потім вирішив, що ти і сам так зможеш і навіть краще, і зробив свій бізнес, забрав всіх клієнтів (посміхається). Так дуже часто буває, насправді у мене теж так бувало, що люди працювали, працювали, а потім: «Ну добре, відкрию свій магазин в Instagram». Я потішюся, якщо хтось чомусь в мене навчився, або зміг піднятися і піти собі далі в життя. Я благословлю і поможу, якщо треба. Тому що насправді, я конкуренцію не сприймаю, як якусь ворожнечу, чи якесь зло, а навпаки – як можливість один у одного навчитися, а ми часто партнерами становимся з нашими конкурентами, тоді виходить сінергія брендів, вона буде працювати на нас. До конкуренції треба ставитись спокійно. 

 

Про страхи 

Взагалі нічого не треба боятися, бо страхи дуже сильно забирають енергію. Якщо ти чогось боїшся, то в першу чергу позбудься своїх страхів, а тоді починай щось робити.

 

Про прибуток

А хто вам сказав, що Зерно прибутковий бізнес? (посміхається) Насправді це складно, дуже складно, тому що всі гроші в обороті і все, що ти заробляєш, постійно знов вкладаєш в тканину і так далі. І тільки починається десь якийсь прибуток, тут знов появляється чергова криза, і в тебе знов утворилася дірка. Ти вже наступний місяць заробив прибуток, але ти вже закриваєш ті хвости, які у тебе появилися. Тому, я не можу похвалиться якимось надприбутками, але це постійне таке балансування між якимось провалом, точкою беззбитковості і прибутком. 

Ми не просто купи-продай, ми не просто гарні платічка, ми соціально свідомий проект і у нас дуже глибока ідея і у нас важлива місія і відповідно цей момент, що ми займаємося збереженням української культури, він як раз нас і втримав на плаву, тому що багато людей купували у нас під час карантину речі тільки для того щоб нас підтримати.

Коли мені хтось каже, що може ти чимось іншим займаєшся тому що можна, десь може можна більше заробити с твоїм-то досвідом. А я не розумію чому вони взагалі мені це говорить, я ж це люблю і власне тому я буду робити те що люблю і це до речі те що у нас формула успіху, коли ти робиш, те що ти любиш і ти ще на тому заробляєш гроші, ти щаслива жінка.