Єлизавета Коробченко

Глава косметичної компанії Avon в Україні та Грузії

Єлизавета Коробченко в рамках проекту «Я зможу!» розповіла про те, чому важливо мріяти, у чому сила українських жінок та про те, чи варто просити підтримки на роботі та в родини.

Про те, яким було дитинство. Дитинство було дуже гармонійним, ніхто не спілкувався зі мною постулатами або гаслами. Мама зі свого боку, як людина мистецтва і вчитель музики, дуже тонка та інтелігентна особистість, вчила цінувати красу, доброту. Тато був дуже практичною і раціональною людиною. Мій основний життєвий девіз — розраховувати на себе і заробляти. Якщо хочеш зробити себе щасливою, жити із задоволенням, побачити країни, створити собі настрій — починай з себе. Перш за все, максимально роби це сама. 

Про юність. В юності була дуже гарячим і великим максималістом: усе в житті поділялося на біле та чорне і дуже любила в школі людям вішати ярлики. Для кожної харизматичної особистості та амбітної дитини, що є перфекціоністом, закінчила загальноосвітню школу із золотою медаллю, музичну школу за класом фортепіано, займалась народними танцями, потім закінчила університет з червоним дипломом, це звичайний шлях. Після того життя вже зробило з мене мудру людину — не реагую швидко і відразу не клею ярлики. Окрім того, з розумінням ставлюся до помилок.

Про ставлення до помилок. Роблю висновки з помилок, не боюсь їх. Коли робиш помилки і робиш висновки, стаєш сильнішим, менш уразливим. Уся вразливість у житті складається з певних емоційних речей, через те що ми до чогось дуже сенситивно ставимося або з чимось емоційно пов'язані. Головне в помилці — не робити її вдруге. Звичайно, я їх робила — і в бізнесі, і в житті, і у вихованні дитини. І вважаю, що це абсолютно нормально.

Про те, які вони — успішні жінки.  Успішна жінка — сильна жінка з характером, знає собі ціну і може дати раду різним життєвим ситуаціям. Сучасна жінка в Україні сильна, з характером, красива і цілком здатна на успіх. Це просто момент часу і можливості — сказати собі: «Так, я хочу».

Я стала такою, бо була дуже цілеспрямованою людиною, завжди знала, ким хочу бути, що хочу робити. Також становленню допомагає досвід, різні люди, які збагачують особисте прагнення бути успішним. На внутрішній стрижень насаджують відчуття, життєву мудрість.

На життя під різними кутами дозволяють дивитися люди, які поруч. Вони всі різні. Я встигла попрацювати в країнах Балтії, у Грузії, у країнах Балкан: Болгарії, Сербії, Македонії, Чорногорії. Багато працюю з російськими та європейськими командами.

Про те, як потрібно мріяти. Дуже важливо, щоб люди хотіли та вміли мріяти. Наш  бізнес саме про це. Навіть мріють люди в різних країнах по-різному. Для мене стало відкриттям, що в північних країнах, люди мріяли не так грандіозно, як звикли ми. Була здивована, що для когось мріяти масштабно —побудувати будинок мрії, об'їхати весь світ, а у для когось — виростити дітей та просто жити щасливо і, наприклад, у п'ятницю до 15:00–16:00 звільнитися з роботи і виїхати у заміський будиночок, у село. Зрозуміла, що немає однозначного сприйняття життєвих ситуацій, не можна всіх намагатися підлаштувати під однакову мотивацію або очікування. Кожна людина щиро і по-своєму дуже хоче відбутися в житті. У кожного цей стан відрізняється.

Про людей поруч. Головне в житті — люди. Мені пощастило з людьми. Дуже порядними, професійними, які сформували мене на певному етапі — дали можливість навчитися, повірити в себе. 

Про жіночу силу. Жінка завжди може більше. Якщо говорити про підтримку, зростання, допомогу в розвитку: у жінки більше можливостей. Через терпіння, бажання робити щось
позитивне і творче, але не завжди раціонально корисне саме для неї. У сильних жінок завжди є чоловічі риси характеру. Жінка може дати раду різним ситуаціям, побачити світло в кінці тунелю, вона завжди несе позитив, завжди бачить перспективу. 

Про українських жінок. Українські жінки дуже яскраві з точки зору стилю, самовираження, завжди помітні своєю вельми сильною внутрішньою енергією. Вони дуже освічені. Також в Україні дуже багато розумної та сучасної молоді. Дівчата, яким зараз 25–30 років, починають розумітися на успіху та бажаннях раніше, ніж ті, з ким я разом дорослішала і будувала свою кар'єру. Це тішить. 

Про те, де черпати ресурс. Для мене дуже важливий відпочинок на природі. Я займаюсь хайкінгом:для мене субота-неділя без виходу в гори, без проходження хоча б 7–8 км — це одразу мінус заряд енергії.  Можу зайнятися квітами в саду, організувати вечерю з друзями і приготувати щось з одеської кухні, або відправитись на майстер-клас з акварелі, в театр або музей. Головне правило: не втрачати час, жити тут і зараз.

Узимку катаюсь на лижах  з родиною. Отримую натхнення у спілкуванні з друзями — звичайні життєві посиденьки. Мені пощастило, у мене є кілька справжніх подруг, дуже різних, з різних країн і різних етапів мого життя, що дозволяє не втрачати зв'язок з реальністю. І ще одна подруга — це моя мама. Вона жива, і дай Бог їй здоров'я. Влаштувати посиденьки з мамою у красивому місці, запросити її на концерт, в театр, кудись на ароматну філіжанку кави та поспілкуватися — це чудова можливість. Хоч і не так часто вдається, як хотілося б. Ще один варіант відпочинку —загубитись в на три години в СПА центрі, щоб телефон не дзвонив і ніхто тебе не знаходив. Чудова можливість відновлення.

Про емоції та управляння ними. Вмію дуже просто керувати емоціями. Своє корпоративне становлення проходила у суто чоловічій компанії, працювала в Coca-Cola. Це був незвичайний шлях, який вимагав від мене серйозної цілеспрямованості. Дуже жорсткий спосіб ставати лідером і будувати кар'єру в колективі, де я була єдина жінка у відділі продажів, ще й єдина, яка допрацювала до позиції регіонального директора. Це було понад 15 років тому.

Тоді мені вдалося сформувати захист. Коли мені на роботі, наприклад, говорили приємні слова або робили компліменти, я підсвідомо вважала, що все це, швидше за все, має певний корисливий відтінок. Зараз, озираючись назад, думаю, що десь перебільшувала. Але досить стримано ставилася до своїх емоцій. Більше раділа якимось професійним речам. Раділа, коли впливала на життя людей, вони ставали кращими, професійнішими.

Своїм емоціям можна і потрібно довіряти. Максимальну кількість своїх емоцій у роботу не привносила, залишала для зовсім іншої аудиторії. А вже коли стала дорослішою, зрозуміла, що це не так критично. 

У певний момент з моєю командою із країн Балкан був складний момент, коли ми не досягали показників, і у нас був розпочатий проект, що відставав від графіку. Вони мені сказали: «Слухай, ну ми ж бачимо, що тобі важко. Було б добре, якби ти поділилася з нами своїми емоціями. Це не буде для тебе втратою ані авторитету, ані нашої підтримки, ані любові. Навпаки, ми підтримаємо тебе, і це буде простіше для нас і для тебе». Це був серйозний життєвий урок. До цього я думала про те, що не повинна демонструвати свої проблеми і переживання команді. Отримавши такий зворотній зв’язок , набагато частіше стала бути природною з людьми, з якими працюю. Вони бачать мене такою самою, якою я є в звичайному житті.

Про те чи варто просити підтримки. У бізнесі не важливо чоловік ти чи жінка – головне результат. Я бачила випадки, коли жінка просила підтримки саме тому, що вона жінка. Але для мене це маніпуляція. Це не є частиною професіоналізму. Так, це може спрацювати. Іноді у розумної жінки прохання про допомогу має місце бути, але це точно не повинно стати стилем життя в професійному плані.

У звичайному житті підтримку точно потрібно просити. У сім'ї, у чоловіка, бо без цього взагалі ніяк не можна. У друзів, бо вони так само біля тебе.

Підтримка родини дозволяє в житті бути собою і отримувати від цього задоволення. Усвідомлювати свої слабкі сторони. Ті люди, які поруч з тобою, цінують цю природність. Насправді ніхто не хоче бачити вдома керівника або генерального директора. Якщо іноді заносить, вони одразу мені про це кажуть.

Ухвалювати важливі рішення про зміну позиції, або про нову роль, або про призначення, не заручившись підтримкою сім'ї, — близько до провалу або трагедії.

Бачила дуже багато сильних керівників і менеджерів, які ухвалювали рішення всупереч підтримці сім'ї. На жаль, потім або сім'я розпадалася на частини, або вони, в певний момент, не маючи цієї підтримки, швидко здувалися, ламалися. Насправді це серйозна травма, яка залишає слід на людині. Тому підтримку точно потрібно просити.

Про жінок на керуючих позиціях. Це надійність. У Болгарії, наприклад, біля 60% державних позицій віддано жінкам. Що це дає? Набагато збалансованіше ставлення до кризових ситуацій і потенційно складних емоційних питань, пов'язаних з культурою, національними меншинами. 

Жінка більш витримано підходить до цих рішень. Вона набагато частіше, ніж чоловік може знайти компроміс. Просто тому, що вона більш готова вислухати і дійти згоди. Тому для мене це точно важливо. Чим більше жінок у владі та на керівних посадах, тим більше уваги до освіти, підтримки сім'ї, питання становлення інших жінок. Це завжди призводить до того, що ситуація стає більш стабільною, збалансованою.

Про бажання жінок кимось бути. Кожна жінка може стати такою, якою вона себе бачить. Не зупинятися, шукати способи і можливості наблизитися до своєї мети. Вірю, що кожна людина, задумавши себе, може такою стати. Неважливі жодні стартові дані, це абсолютно не має значення. Насправді все залежить тільки від того, скільки зусиль ти докладаєш. І як ти будуєш свою кар'єру і свій зовнішній вигляд. Але найголовніше — чи дасть тобі це можливість бути щасливою. Тому що, врешті-решт, весь зовнішній антураж не має жодного значення для відчуття твого особистого успіху і щастя. Внутрішні досягнення, внутрішній баланс, стан гармонії з собою — все це первинно. Усі зовнішні прояви — те, що людям здається «ах, спочатку ось це, а потім буде внутрішнє», — так не працює. Потрібно йти від того, що хочеться. Жінка здатна швидко адаптуватися, незалежно від того, чим вона займалася. До цього спонукає, дійсно, тільки бажання. Як тільки людина для себе вирішує, що «я хочу бути успішною», то можливості завжди знайдуться. 

Про мотивацію. Рушійною силою для мене є величезна кількість бажань, що пов'язані зі мною або з моєю сім'єю. Я хочу подорожувати разом з сином, обговорювати враження від побаченого.Кожна подорож особлива, сафарі у ПАР або культурний тур по Японії, тиждень пригод в Барселоні або вихідні в Стамбулі. Хочу, аби він побачив світ моїми очима. Як тільки у мене народжується ця ідея — починається підготовка.

Найщасливіша людина - та, що має велику мету заради якої вона щодня прокидається, працює та приймає нові виклики. 

Якщо ти хочеш щось здійснити, тобі потрібно знайти однодумців. Або перетворити людей, які намагаються створити тобі перешкоди, на своїх союзників.

Хочу, малюю, як це буде, потім поступово починаю формувати прихильність тих, хто мені для цього потрібен. Якщо це бізнес або якесь інше завдання, тоді шукаю людей, які мені потрібні для того, щоб цю ідею було реалізовано. А далі все просто, процес.

Обожнюю людей, які думають по-іншому. Бо коли з тобою знаходяться інші люди, які мають інший погляд на речі, можна досягти набагато більшого. І в особистому плані, і тим паче в бізнесі. Просто важливо розуміти, що їх цікавить, які у них потреби і які у них мрії. Мрії можуть збігатися. Спосіб досягнення різний. І це якраз добре.

 

Бесіду вела Ольга Заруба