Кхасі: народ, в якому головні - жінки

Німецька фотограф Каролін Клюппель 9 місяців прожила в Індії, серед представниць і представників народу кхасі, та створила фотопроект "Mädchenland".

У цьому народі панує матрилінійність - тобто у жінок більше прав, аніж у чоловіків.

Чисельність кхасі - один мільйон осіб; живуть вони у штаті Мєгхалая (Індія). Антропологічно це південні монголоїди; у них зберігаються стародавні вірування (культ предків, шанування священних каменів), але також розповсюджене християнство. Основне заняття — землеробство. 

"Є кілька теорій про те, чи завжди кхасі були матрилінійним народом, - розповідає Каролін Клюппель. - Найбільш логічним мені видається таке пояснення: чоловіки племені проводили занадто багато часу на війнах і не могли належним чином дбати про свої родини, тож в якийсь момент передали право власності донькам. Але не синам, які теж рано чи пізно пішли би на війну".

Фотограф каже, що у культурі кхасі жінки традиційно користуються величезною повагою, а будь-яке зневажливе ставлення до них розцінюється як руйнування суспільних підвалин. Дівчата тут більш бажані діти, аніж хлопці, бо вони - продовжувачки роду. Якщо ж у родині народжуються тільки хлопчики, на неї починають дивитися із жалістю.

Ще у кхасі не існує шлюбів за домовленістю. Закохавшись, люди просто починають жити разом в одному будинку, - найчастіше це будинок жінки, бо у чоловіків тут просто немає ніякої власності. Подібне співжиття прирівнюється до шлюбу. Також тут позитивно ставляться до розлучень і повторних шлюбів.

Кхасі-християни в останні роки часто приходять до церкви вінчатися.

"Сімейне життя кхасі на перший погляд здається консервативним, - продовжує Каролін Клюппель. - Чоловіки працюють у полях, жінки займаються домашнім господарством і вихованням дітей. Ті з них, хто все ж ходять на роботу, беруть дітей із собою. При цьому чоловіки ніколи не залишаються вдома, тому що у середньому їхні зарплати вдвічі більше. Мене вразило, що чоловіки завжди віддають усі зароблені гроші дружинам, які й розподіляють сімейний бюджет. Чоловіки кхасі не тільки не володіють жодною власністю, але ще і їхні діти від попередніх шлюбів не є членами нової родини. Почасти тому вони безвідповідально ставляться до рідних, ходять наліво і, як наслідок, заводять дітей поза шлюбом, так що в підсумку легко можуть просто піти до іншої жінки. Втрачати їм нічого. Тож жінки кхасі воліють виходити заміж за чоловіків з інших племен.

У кхасі дівчата та жінки займають центральне місце у суспільстві, а місія продовження роду робить їх дуже самовпевненими. Метою мого проекту було відобразити видатну роль і внесок жінок у культуру кхасі, але при цьому я не хотіла просто документувати їх життя. Я зняла серію портретів дівчаток, тому що була вражена цією їхньою самовпевненістю і вирішила, що саме так матрилінійність і проявляється зовні.

Мені здалося важливим те, як ставлення батьків до дітей впливає на їхнє майбутнє. Впевнена, що дівчатка кхасі отримують від  родини куди більше визнання, аніж дівчатка в інших частинах Індії. Адже те, як до тебе ставляться, відбивається на тому, як ти себе сприймаєш згодом. При цьому місцеві традиції діють тільки на території штату Мєгхалая: якщо хтось із кхасі - чоловік чи жінка - переїздить жити в інше місце, він перестає слідувати традиціям”.

Каролін Клюппель зазначає, що у західному суспільстві у жінки, безумовно, більше можливостей для того, щоб бути незалежною і самостійно будувати своє життя. Більшість сімей кхасі дуже-дуже бідні, особливо ті, що живуть в селах. Тому дівчатка кхасі рідко мають можливість отримати хорошу освіту. Максимум, на що вони можуть розраховувати, - на те, що, якщо у сім'ї з’являться гроші, то їх, швидше за все, витратять на сплату за навчання саме доньки, а не сина.

"Найсильніше мене вразило те, з якою неймовірною турботою кхасі та індуси у цілому ставляться до рідних і близьких, - резюмує Клюппель. - Можливо, це наслідок загальної бідності населення і незначного уваги з боку держави. Без взаємодопомоги тут не вижити. У кхасі ніхто ніколи не відчуває себе самотнім, тому що вони усвідомлюють, що потрібні одне одному. У той же час у нашому суспільстві самотність - те, від чого страждають мільйони".