Менторська зустріч з Анною Октябрь

6 травня 2019

Анна Октябрь, український дизайнер. Її одяг продається в магазинах Європи, Арабського Сходу і Азії, а також у онлайн-гігантах modaoperandi, matchesfashion та Modist. На менторській зустрічі проекту «Я зможу!» Аня розповіла про те, як із Запоріжжя потрапити в Париж, як створювати красиві сукні, чому важливо мріяти і бути наполегливим.

 

Про те, яким було дитинство. Усе починається з фрази: «Я зможу!». У Запоріжжі ніщо не було пов'язано з естетикою. Мама працювала в міліції, а я жила у власному світі. Фантазувала про те, як буду дизайнером.

У вісім років почала шукати відповідь на запитання про те, у чому сенс життя. Питала, навіщо я народилася. Дорослі сказали, щоб продовжувати рід. Вирішила, що хочу більшого. Не хочу робити те, що і всі. Мені важливо було бути корисною, створювати те, що приноситиме радість. Знала, що хочу бути успішною, вчитися в Лондоні, презентувати свої коллекції в  Парижі та працювати на міжнародному ринку.

Про те, з чого все почалось. Усе починається з фрази: «Я зможу!». У дитинстві намалювала перший ескіз. Зрозуміла, що хочу бути дизайнером. Одними з перших дизайнерів, які мені подобалися і завдяки яким захотіла серйозно займатися цією професією, були Йоджі Ямомото і Жан-Поль Готьє. Ще дуже подобалося, що робив Гальяно для Dior.

Завжди на уроках малювала. Пішла зі школи і вступила до Запорізького коледжу технологій та дизайну. У 15 років почала шити колекції. Знайшла майстрів, а сама малювала ескізи і шукала клієнтів  — першими стали подружки і їхні мами.

У 16 років працювала у запорізької «Афіші», писала статті за проводила зйомки про моду. Їздила на покази Ukrainian Fashion Week. Проходила без квитків на UFW. Виглядала старшою за свої 15 років. Говорила на вході: «Я Октябрь».

Ставила інсайдерам пряме запитання: «Хочу бути дизайнером, що мені робити?». Андре Тан сказав, потрібно їхати вчитися до Лондона. Але грошей у мене не було, потім навчання в Лондоні виявилося не обов'язковим. Ще Андрій сказав, що якщо не вистачає коштів на навчання там, вчися шити тут.

Про навчання в Лондоні. Мріяла там навчатись, але не могла собі дозволити оплатити навчання. Навіть поступила згодом у бажаний університет, але не навчалась. 

Подруга знайомого розповідала про навчання в Лондоні. Про те, як свої роботи показують всьому університету. Не розуміла, як виносити на суд неготове, недосконале. І тоді вона мені сказала: «Якщо ти в себе не віриш, чому хтось повинен в тебе повірити?» Пам'ятаю це і сьогодні. Цим керуюся.

Потім з випускниками з Лондона зустрілася в Парижі. Презентували свої колекції в шоу-румі. Тільки вони були з тієї самої Central Saint Martins, а я із Запоріжжя. Потрібно було відповідати рівню та статусу. Було страшно. Але я багато хитрувала — дізнавалася у знайомих і друзів, як все має відбуватися, які потрібні документи, яка повинна бути презентація.

Про кольори та впевненість у собі. Закохалася, переїхала до Одеси, вступила до художнього училища на відділення живопису і навчилася бачити колір, світ у різних фарбах. Це і стало основою в моїй роботі.

Перші кроки починаються з впевненості, що я можу краще.

Успіх для мене полягає в тому, щоб бути щасливою в роботі. Будь-яка дія починається з внутрішньої мрії. Варто віднайти в собі світло, свою мрію, щоб це стало початком для руху. Почала мріяти сміливо.

Про ідеї та задоволення. Якщо немає ідеї, що створювати, потрібно створювати світ, у якому відчуваєш себе так, як мрієш. Вмикаєш музику, купуєш квіти, ставиш у вазу. І під це створюєш сукню.

Якщо споживати те саме, що й всі інші, — нічого оригінального не народиться. Потрібно робити незвичайне. Їжджу в дивні місця. Тільки-но повернулася з Арктики. Двічі потрапляла там у снігову бурю. Коли нічого не видно, нікого поруч немає. Але вибралася. 

Якщо виникає незадоволеність, то ніхто не винен. Кожен сам обирає — бути щасливим чи ні. Потрібно робити те, що подобається саме тобі. Одного дня вирішила пишатись тим, що я роблю. Важлива енергія, яку вкладаєш. 

Не впевнена, що бувають ситуації «я готовий». Ніхто не знає, як насправді потрібно. Я авантюристка. Просто роблю, потім вирішую проблеми, якщо виникають.

Про те, коли варто порівнювати себе з іншими. Порівнювати себе з кимось можна лише в конструктивному ключі, с бажанням робити щось краще. Іншого варіанту немає. Немає рівного шляху. Немає такого, що йде только вгору або вниз. Усе по-різному. Свідомість визначає реальність. Наша свідомість визначає, наскільки широкі у нас можливості. 

Про подолання стресу. Коли відчуваю стрес, викидаю все зайве з квартири. Таким чином очищаю простір і свої думки від непотрібного. Щоб прийти до чогось справжнього, потрібно позбутися від старого. Важливо прибирати зайве. Звільняти простір фізично. Якщо хочемо певний стан всередині, потрібно реалізувати його зовні. Аби створювати щось легке, треба відчувати легкість.

Практикую йогу. Катаюсь на вейксерфі. Знаходжу гармонію в формуванні високої естетики побуту. Люблю квіти, робити букети. Коли у друзів свята, на кухні розбираю букети, складаю нові. 

Про те, де черпати ресурс. Читаю книги, подорожую, відпочиваю. Оточувати себе класними людьми — must для всього. Якщо нічого не хочеться, то потрібно помити посуд або прибрати, бо під час роботи натхнення приходить у останню чергу. Професіоналізм з'являється з часом. Помилки і досвід теж надихають.

Про те, як вибирати себе. Сьогодні я розумію себе набагато краще, ніж раніше. Я чудово усвідомлюю, від чого отримую задоволення в роботі та заради чого я це роблю, а також на що не готова піти. Знаю, що потрібно берегти себе, бути здоровою, мати сили. Розуміння того, що «я» має бути на першому місці, з’явилося після великого стресу. Вважаю, що можна вибирати себе спочатку і це буде більш тверезо і гармонійно, ніж жити роботою

Про цінність часу та життя «в моменті». Тут і зараз ти вже та, якої мріяла стати, насолоджуйся. Часто думаю, дороблю цю колекцію — і буду насолоджуватися. Важливо розуміти: немає нічого, крім теперішнього часу. Не потрібно думати, що зароблю більше і відчуватиму себе класно. Потрібно так організовувати роботу, щоб отримувати задоволення — зараз. Непотрібно для когось якось заробляти медальки. Від страждань не стаєш більше героєм.

 

Текст готувала: Ольга Заруба