6 жовтня 2021

Ми, жінки, маємо надихати одна одну і ділитися своїм досвідом, своїми помилками і перемогами.

Наталя Самойленко
Лікар дієтолог

Мені дуже відгукнулась ідея проекту «Ніколи не пізно», тому що цей проект про мене. І якщо хоч одна дівчина, жінка, бабуся надихнеться на якісь зміни в її житті, то мені здається - це все не даремно. Це історія про правильну настанову. Ми, жінки, маємо надихати одна одну і ділитися своїм досвідом, своїми помилками і перемогами. Бо найголовніша наша риса – ми вміємо надихати. 

Я – лікар, а лікаря від бізнесу, зазвичай, відділяє велика дистанція, тому що ми зайняті іншими історіями. Рідко коли лікар може бути одномоментно і хорошим бізнесменом. Я 21 рік працюю лікарем, а свою клініку відкрила зовсім нещодавно. Нам тільки три роки. Але це не менш цікаво, ніж лікувати людей. 

Я пізно самореалізована бізнесвумен в рамках загальноприйнятих норм. І навіть не знаю, якщо б я раніше захотіла, чи це б вийшло. Я перший раз за кордон попала після 40 років, бо до цього у мене не було ні часу, ні грошей. Клініку я відкрила у 42 роки і зараз мені 45, і я супер щаслива дівчинка. Щастя реалізації – це коли роботу важко назвати роботою, коли це суцільне задоволення і твоє хоббі. По суті ти не працюєш – ти живеш щасливим життям. 

Трішки розповім свою історію. Я лікар-ендокринолог, і, насправді, мені життя завжди підказувало ким бути, а я завжди вперто на це закривала очі. Ще до мед.університету, коли я вчилась в мед.училищі, мені тоді було років 15 напевно, мене зацікавила книжка викладачки з анатоміії, яка лежала у неї на столі. Книжка називалась «Як лікувати хвороби шкіри їжею». Це було так давно, тоді ще не було ксероксів і я просто переписала собі всю цю книжку від руки в зошит на перервах. Це була моя перша професійна книга по дієтології. Рукопис. А вже в мед.університеті я дружила з викладачкою по нутриціології. Там була кафедра по гігієні харчування і був курс з нутриціології, який я відходила напевно 10 разів підряд і тоді у мене вже була можливість ксерити всі найостанніші і найновіші книги по гігієні харчування. Але я у себе в голові не ставила ціль стати лікарем-дієтологом. Тоді ще навіть такої спеціальності не було, якщо чесно. Хоча вже тоді мене це захоплювало. Перші дипломи по дієтології почали видаватися в 2005 році. А я на той момент працювала у звичайні поліклініці лікарем-ендокринологом і, до речі, це мені дуже допомогло у плані того, що на проблематку зайвої ваги завжди потрібно дивитись через призму гормонів. І безумовно цей факт і ці знання роблять мене дуже сильним лікарем-дієтологом. Тому що ось цей мікс двох спеціалізацій ендокрилології і дієтології і ще перша моя спеціалізація – терапія – по суті являється просто необхідним для того, щоб моя робота, як фахівця була якісною, щоб пацієнти виліковувались і більше ніколи не хворіли. 

Переломного моменту не було. Все відбувалось поступово. 7 років пройшло від першої думки, що я  хочу клініку до того, як відбулося її відкриття. Безумовно це складно, бо важливі і знання, і організація, і люди, бо колектив повинен бути правильним. 

Зараз мене хоч і називають зірковим дієтологом через моїх публічних клієнтів, але для мене всі люди, які приходять – зірки. Я однаково відношусь і до бухгалтерки, і до народної артистки, і шкільної вчительки, і до політика. Для мене мають значення не регалії, а бажання людини бути здоровим, результати обстеження і методика. І мені цікаво працювати з різними людьми. Я справді здобула велику аудиторію дуже розумних, класних людей, якими я надихаюсь. 

Їжа – це дуже потужний вплив на організм людини. Їжею можна суттєво як поліпшити здоров’я, так само можна і нашкодити. Вміння користуватися цим інструментом – це дуже серйозний навик, яким володіють тільки лікарі. Зараз багато хто без освіти і знань береться консультувати і призначати препарати чи коментувати аналізи – це небезпечно. Люди мають довіряти своє здоров’я виключно фахівцям.

А ще я не планувала писати книги, хоча вони дуже швидко стали бестселлерами. Книги писати лікарям важко, тому що немає на це часу, а написання книги це величезна робота. Одна з них для дітей у співавторстві з Оксаною Стєхіною «Що в моїй тарілці». Як правило амбасадорами правильного харчування є мами і тати, і ця книжка зроблена і для батьків, і для дітей, щоб навчити їх будувати правильні стосунки з їжею. Є ще книга, яку я дуже сильно люблю «Їж, пий, худни» 2018 року, і мушу сказати, що це перша книжка українською мовою на території України про здоровий спосіб життя, і вона довгий час була серед лідерів продажу. Її вже перевидавали 8 разів і для українського книжного ринку це щось неймовірне. 

Хтось міряє свій успіх кілограмами, а для мене важливіше, коли дівчата пишуть, що вони стали здоровіші, впевненіші в собі, що завдяки нормалізації харчової поведінки у них змінилось життя на краще. Хтось народив дитину, хтось вийшов заміж – це також про прояв любові до себе. Виховувати харчову культуру, навчити людей дружити з продуктами і знати як їх їсти  – в цьому я бачу свою місію.