Місто і я в ньому

Чи пам’ятаєте, коли ви вперше задумались про свої стосунки з містом? Коли вам потрібно вийти з потяга і пронести важку сумку – а перед вами високі сходи вокзалу. Коли мама хоче вийти з коляскою погуляти, а повсюду високі бордюри і немає з’їздів. Як важко  літнім людям без ліфтів у будинках. А  люди з інвалідністю, що відчувають вони щодня живучи у місті, яке не пристосоване до них? 

Всі ці питання і є гендерною урбаністикою. І це не якийсь складний термін – це про наше життя, комфорт і про себе у місті. Архітектура виглядає так – як виглядать люди у цьому суспільстві. 

Саме «Стосунки між людиною і містом» стали темою для дискусії у Івано-Франківську, яке визнано найкращим містом для життя в Україні. В інноваційному центрі Promprylad.Renovation дослідниці, громадські діячки та експертки у сфері урбаністики – дискутували як же покращити якість життя у містах і зробити їх рівними для всіх людей.

«Нам у спадок дісталась радянська архітектурна спадщина, про людину у місті тоді ніхто не думав. Саме тому частина населення живе в архітектурній дискримінації. А розвиненість суспільства залежить якраз від його ставлення до найуразливіших» – так коментує теперішню ситуацію в українських містах Валентина Зотова - виконавчий директор CANaction. 

Саме щоб пристосувати міста до потреб людей – у світі запроваджують гендерний мейнстрімінг. Це підхід у міському будуванні, де пріоритетом є уразливі групи з увагою на їхню стать, вік, фізичний стан:

•люди з інвалідністю

•діти

•мами з візочками

•літні люди 

•жінки і чоловіки, де враховуються щоденні їхні потреби у місті.

Як містяни можуть активно впливати на розвиток міста і гендерний баланс – розповідала Галина Фесенко - експертка з гендерної урбаністики і професорка Харківського національного університету. Вона навела приклад, як мешканці Нью-Йорка в боротьбі за рівні права для жінок і чоловіків минулого року добились від міської влади – встановлення сповивальних столиків у всіх публічних чоловічих туалетах мегаполіса. А сталося це через флеш-моб, де татусь зробив фото у туалеті, як він на колінах переодягає маленьку дитину. Бо такі сповивальні столики прийнято було встановлювати тільки у жіночих вбиральнях. І суспільство підтримало цю потребу у рівності прав як для мам, так і для тат. 

Окрім гендерних питань – кожне велике місто має ще однин величезний виклик – це сміття. Євгенія Аратовська засновниця ГО «Україна без сміття» ділилась власним прикладом - як завдяки бажанню можна дбати про довкілля нашої країни. Зараз під її керівництвом у столиці діють чотири сортувальні станції сміття. «Щоб жити як в Європі – люди мають сортувати сміття як у Європі. Треба брати відповідальність за свої відходи самим. Це правильний патріотизм. У нас не тільки зовнішній ворог, а й внутрішній. І це не тільки корупція, а й забруднення довкілля».

Орагнізаторами події виступив проект «Я зможу!» Фонду Олени Пінчук за підтримки Фундації Кока-Кола на запрошення «Промприлад. Реновація»