Наталія Мацак

прима Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка
25 листопада 2019

Наталія Мацак, українська балерина, прима Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка, в рамках проєкту «Я зможу!» розповіла про успіх, підтримку, балет, любов до рідних ролей та про жінок в Україні.

Про балет

Моє перше знайомлення з танцем почалося з чотирьох років, у дитячому танцювальному колективі. Коли мені було дев'ять, педагог, яка знала мене з дитинства, і розуміла мої можливості та здатності до танцю, вмовила батьків віддати мене в професійний балет. Мій тато від самого мого народження вважав, що я повинна бути балериною. Хоча в моїй родині не було артистів балету — лише мама танцювала народні танці.

До останніх трьох курсів хореографічного училища, я не була впевнена, що буду балериною. Тому і стати примою мети не було. Я просто намагалася виконувала те, що потрібно. 

В училищі дитинство закінчується, починається майже доросле життя, де ти привчаєшся працювати над собою кожен день. Дуже багато. І звичайно, це не завжди буває в задоволення. Потрібно багато часу і зусиль, поки ти зможеш опанувати справжнє мистецтво балету.

Після п'яти років в училищі я ще думала, про можливість змінити мій шлях і піти до спорту. Була здатною до плавання, любила фігурне катання. Навіть зараз бувши професійною балериною, обожнюю інколи займатися деякими видами спортивних тренувань.

Вважаю, що віддавати дітей на балет чи в будь-який спорт необхідно. Не важливо, чи дитина буде професійна у цьому, але декілька років у спорті зроблять її дисциплінованою, самостійною та навіть здоровішою.

Про успіх

Успіх — поняття відносне. Для мене важливіший мій внутрішній стан — коли я досягаю своїх цілей і розвиваюся в межах того, що для мене має значення.

Успішність — це коли ти повноцінно почуваєш себе в будь-якому середовищі, у будь-якій країні, серед будь-якого рівня професіоналів, отримуєш правильну реакцію на свою роботу і маєш змогу сам обирати свій шлях.

Про маркери на шляху до успіху

Для мене результат не є на першому місці, важливіший процес і те, як він на мене впливає. Саме процес збагачує і дає досвід. Але звичайно для людини важливо вміти все ж таки досягати своїх цілей, тому що це запалює в тобі бажання рухатися вперед.

А спілкування з правильними людьми, дає тобі можливість подивитися на своє життя та на свій досвід з іншого боку. Що є дуже корисним час від часу.

У нашій професії дуже багато людей одержимі результатом. Багатьом з них однаково, який шлях вони проходять, яку ціну платять. Але звичайно кожна людина володіє своїм набором цінностей, у кожного свій ексклюзивний шлях. Для мене важливо, як я себе почуваю в загальному процесі, заради чого я це роблю.

Про підтримку

Я не належала до тих дітей, яких захвалювали та ставили на п'єдестал. Однокласники в момент, коли не було бажання рухатися далі, не залишали мені вибору і говорили: «Ти зробиш, для тебе ж це дурниця.» Тим самим не даючи шансу зупинитися . І я продовжувала йти вперед, і дуже вдячна їм за це.

Я розуміла, що мене ніхто не жалітиме. І можливо це допомагало. Але все ж важливо, щоб хвалили, але важливо, хто це робить. Не кожна людина може наповнити тебе вірою в себе.

Є два варіанти досягнути мети. Перший — визначаєш мету, що мотивує. Другий — визначаєш мету, якої просто потрібно досягти, для професійного зростання. Вона часто буває важкою і не завжди тебе захоплює. Тоді намагаєшся поставити себе в умови, які не залишали б тобі вибору, але допомагали.

Ідеально, коли є мета, яка надихає щодня.

Про ролі

Для мене цікаво, бути постійно різною. Кожен образ потрібно приміряти на себе. І звичайно далеко не завжди він ідеально підходить. Тому час від часу ти звертаєшся до історичних матеріалів, щоб зрозуміти як саме можливо адаптувати нову партію для можливостей своєї природи.

Наприклад, образ Жізелі, яку я давно граю, я шукала доволі довго . Поки зрозуміла який стиль підходить саме для мене. Вивчала, якою вона була у різний час. Як її вже грали інші балерини. Часто буває, що потрібно вчитися іншим манерам, поведінці, новим технічним елементам, але найголовніше зробити це все дуже природнім для себе, тому що це живе мистецтво і на кожній виставі, завжди є момент імпровізації.

У цьому важливу роль грає педагог. Він має не тільки давати технічну частину, але і вміти роздивитися та розкрити індивідуальність кожного артиста. Показати, як бути ексклюзивним, як завдяки професійним прийомам посилити ту чи іншу партію.

Про складнощі в театрі

Найскладніше в театрі не фізична втома, не те, скільки у тебе тренувань, а твій емоційний стан. Це буває складно.

Дуже багато людей, багато емоцій , які захлинають багатьох. Це як у любому великому колективі, де багато амбіцій і багато бажань. Але до цього звикаєш.

Я навчилась дивитись на це зі сторони. Хоча спочатку було важко.

У нашому середовищі є загальне поняття: чим професійніша людина, тим вона спокійніша. Чим більше занурюєшся в професійне середовище, тим спокійніше проходиш подібні ситуації.

Ще складно те, що в Україні немає справжньої балетної критики. Тому багато що можливе. У Європі це відбувається по-іншому. Дуже цінно отримати хорошу оцінку критика, тому що вона є вивіреною і до неї прислухаються. Тому там не можна писати про себе, чи про інших будь-що, тому що обов'язково буде корективна і зважена відповідь.

Про тренування

У балеті без системних тренувань — ніяк. Незалежно від ролей та репертуару.

І навіть якщо в якісь дні тобі не зовсім хочеться, то ти маєш йти до зали, а після як бонус з’являється повага до себе.

Тому загалом, підготовка набагато тяжча за виставу.

На сцені додаються емоції від присутності глядача, костюмів та атмосфери яку створюють артисти та декорації.

Якщо щось на репетиції не відпрацюєш, це буде видно на сцені. Щоб досягти краси та легкості на сцені, потрібно пройти дуже великий шлях роботи над своїм тілом, розумом та душею.

Про те, як часто говориш собі «Я зможу!»

Гадаю, що більшості людей зазвичай не вистачає моральних і фізичних сил саме на останній крок до своєї перемоги.

Тому важливо оточувати себе правильними людьми та умовами які зможуть вас підштовхнути.

Наприклад жінки в противагу чоловікам, здатні виконувати багато завдань одночасно, це є дивовижне вміння від природи, але при надмірному обсязі справ, ви ризикуєте їх не завершити через перевтому, або відсутність часу. Тому людина, повинна добре розуміти, що для неї справді важливіше, а що може почекати.

Що буде мати сенс надалі, а що ні.

Самодостатня людина завжди гармонійна, тому і впливає на людей, які поруч, позитивно. Кожен має отримати свій особистий досвід, який буде наповнювати, покращувати його, дозволить бачити ширше.

Багатьом жінкам у нашій країні потрібно перестати думати і говорити: я на тебе поклала життя, здоров'я, а ти невдячний. Важливо займатися собою, внутрішнім і духовним розвитком — тоді ми можемо дарувати щастя.

Про дитинство

Мій тато помер, коли мені було 12 років. Для мене це була величезна втрата. І досі він є — прикладом ідеального чоловіка, який умів у собі поєднувати неймовірні якості: розум, мудрість, зовнішність, спортивність, доброту та порядність. Він був опорою і сильною підтримкою. Мама була інженером, тоді їм не платили по пів року зарплату. Тому вона змушена була перекваліфікуватися, та де тільки не працювала. Їй потрібно було нас з братом звести на ноги. Ми звикли з дитинства бути самостійними, з 13 років я намагалася сама відповідати за себе. 

В училищі переломним моментом для мене стало те, що мене покинув педагог. Було складно. Але ці всі стреси дозволяють швидше дорослішати. У дорослому житті, у театрі, більше готовий до реальності.

Балет у цьому плані дуже організовує, дисциплінує. У 18 років, я вже їздила в закордонні відрядження і сама розв’язувала свої питання.

Про фінансову незалежність жінки

Тут все дуже індивідуально. Зараз інший світ.

Жінка може присвятити себе родині, а зароблятиме чоловік, або також працювати та робити гучну кар’єру. Головне мені здається, вміння організовувати своє життя у відношенні до своїх бажань.

Але мати навички та вміти заробляти гроші — це корисна риса.

І я розділяю погляд за кордону, що діти мають з 18 років вміти заробляти самостійно.

Про жіночу дружбу

До поняття дружби ставлюся стримано, для мене цінніші взаємоповага і підтримка. У дружбі треба вміти жертвувати своїми інтересами, поступатися, бути уважним до іншої людини.

Це частіше зустрічається серед чоловіків, тому що мені здається вони не настільки емоційні та недовірливі.

Жінки, з якими я дружу, не з моєї сфери.

 
 
Текст: Ольга Заруба