18 листопада 2021

Не слухайте нікого, ваші крила – це ваші крила!

Римма Зюбіна
Актриса, кіноакторка

Мені 50 і я вважаю, що нашим українським жінкам дуже не вистачає впевненості, дуже не вистачає підтримки і найстрашніше, що є в нашому житті – цей страх «що скажуть люди». Що скажуть люди, якщо ти в 50 років зробиш іншу зачіску, що ти одягнешся не як всі, або не так, як ти одягалася раніше. Якщо ти підеш від чоловіка, від якого ти потерпала від домашнього насильства, фізичного, психологічного, економічного, морального, сексуального. А насправді жінка в 50 років має вже багаж того всього прожитого і це все вона може віддати. Вона вже ні перед ким не повинна виправдовуватися, ми вже виростили дітей, у неї вже немає того, що ти о 7 ранку підстрибуєш і як та кобила у віночку біжиш цілими днями – школа-робота- обід-магазин-школа-вечеря-репетиції-театр-зйомки і ти не те, що комусь там вже можеш не подобатись – ти собі не подобаєшся. 

Треба знати, дівчата, що в принципі ми всі дуже-дуже самотні в цьому світі нікого не цікавлять наші проблеми, добре що є ще фб, інстаграм, де можна виписатися і виговоритися. Але повірте, якщо ви не займетеся своїм життям, якщо ви самі собі не дасте поштовху для змін – ніхто це за вас не зробить. Не слухайте нікого, ваші крила – це ваші крила, хочете летіти – піднімайте їх і летіть. 

Ваш проект співпав з моєю новою роллю. Якщо ми говоримо про кіно – то це про творчість, це мистецтво, але що стосується серіалів – то це я би сказала більше бізнес. Бо це стільки людей прораховує чи це будуть дивитися, чи принесе проект дохід, рейтинги і помилки тут просто не може бути. Я щаслива за цю роль, що американці зняли серіал «Керол другий шанс», а ми адаптували його під себе, під українські реалії. Я щаслива що нарешті на українському телебаченні з’являться не лише історії 20-річних людей, а й історії 50-річної жінки, яка дізнавшись про зраду чоловіка, вирішує сповнити свою мрію стати лікарем. Діти її підтримують, бо через їхнє народження моя героїня Люся так і не вступила в інтернатуру. І ось жінка в 50 вирішує, що їй не пізно щось нарешті змінити у своєму житті і почати жити для себе. Попри осуд людей і насмішки – вона йде. Це історія жінки, яка не побоялась і на рівні з 20-річними опановує таку бажану професію. 

Я щаслива, бо ця роль співпала з моїми поглядами і це мій величезний меседж нашим жінкам. Жінкам потрібні приклади, жінкам потрібні рольові моделі, наш соціум дуже важкий, любить хейтерство, а для підтримки треба мати велике і широке серце. Бо підтримка – це трішечки про любов. Я вважаю що кожна жінка, яка наважилась змінити своє життя вже заслуговує на похвалу. Просто не потрібно боятися. 

Я довго не могла наважитись піти з театру, в якому я пропрацювала майже все своє життя. 22 роки. Коли ти працюєш і поступово знімаються з репертуару твої вистави, які є аншлаговими, які є улюбленими – я не бачила іншого виходу і в свої 48 я сказала собі: "Слухай, життя ще попереду!" 

Я вибрала себе і не дозволила себе принизити.