13 жовтня 2021

Ніколи не пізно реалізовувати свої мрії

Марина Карпій
Фотографиня

Я вважаю, що у нашому суспільстві є ярлик, що буває щось запізно. То жінок обзивають «старородящими», то кажуть, що пізно піти в бізнес чи ще щось. Моя мама народила мого молодшого брата в 36, і це для мене було прикладом того, як класно після першої дитини можна знову насолодитися материнством вже з новим досвідом. І я сама мрію стати мамою втретє вже у такому віці, під 40. 

Ніколи не пізно реалізовувати свої мрії. Мені, навпаки, здається, що коли людина стає дорослою, в неї вже дорослі діти і є життєва мудрість, у неї більше можливостей присвятити час собі, своїм мріям, своїй реалізації – це той час, який потрібно використувати якісно. 

Інколи жінкам потрібно пройти довгий шлях, щоб зрозуміти, чим же вони хочуть займатись. Мені у цьому плані повезло, і я одразу займалась улюбленою справою. Я з 16 років займаюсь фотографією і у мене немає прозріння, що я все життя займалась не тим, а зараз хочу чимось іншим. Ні, просто йде розвиток навколо фотографії. Зараз я прийшла до фототурів  – і це одна і та ж справа мого життя, яку я намагаюсь розвивати з часом. 

Я часто чую від жінок, що вони не знають чим їм зайнятись, але зазвичай я чую це від тих, які сидять вдома і нічого не роблять. Поки ти нічого не спробуєш, ти не зрозумієш – це твоє чи ні. Потрібно ходити на майстер-класи, слухати лекції різних жінок, їхні історії і надихатися. Головне не сидіти в стороні, бо тоді є ризик просто втратити час. 

Я фотографую з 16, але перші заробітки я відчула у 18. У мене навіть мій ФОП зареєстрований мною з 18 років. Я підприємець з самого раннього віку. 

Успіх – це коли люди, одні і ті ж клієнти, одні і ті ж сім’ї запрошували мене знімати їхні нові і нові сімейні свята та події. Все починалось зі зйомки лав-сторі, потім весілля, потім вагітність, хрестини дитини, і я зрозуміла, що це вау, якщо люди до мене приходять, якщо мене рекомендують своїм близьким, сарафанне радіо у дії. Бо людям просто подобалось як я працюю. Це найвища сатисфакція. 

На кожен жанр фотографії є свій майстер. Є люди, котрі знімають тільки предметну фотографію, вони фотографують меню, блюда, кулінарні школи. Є люди, які фотографують тільки весілля, вони розвиваються тільки у цьому напрямку, беруть участь в міжнародних конкурсах, вони знімають різні події в Україні і за її межами. Є сімейні фотографи, є рекламні фотографи, а є  універсальні. Я люблю дуже працювати з людьми. Я вибрала для себе людей. Це те, що мені не дає зациклитись на одному місці. Кожного разу це новий досвід роботи, з кожним з них мені цікаво познайомитись. Інколи це потребує дуже важких зусиль фізичних, і останні кілька разів я зрозуміла, що на весіллях після 8 годин я починаю дуже сильно фізично втомлюватись. І я прийняла рішення про свій таймінг, і навіть якщо це комерційна зйомка, мій графік для мене – то святе. Так, як раніше, у 18 я могла 4 весілля зняти у 4 різних країнах, летіти, не їсти і не спати, фотографувати, радіти і тішити людей, зараз так не виходить. Але з часом я направляю енергію у щось нове і от зараз це мої фототури. 

10 років тому я приїхала в Грузію і подумала, що я хотіла би тут щось таке зробити, що пов’язане з туризмом і професією фотографа. Я знала що у мене є велика кількість людей, яких я надихаю на поїздки в Грузію і мене називають таємним амбасадором Грузії в Україні. І я подумала, що я можу запрошувати гостей до Грузії. Ідея полягає в тому, щоб подорожувати, надихатися природою, красивими місцями і фотографувати, але не просто наклацати, а вже з якимось елементарними знаннями по композиції і настройках. Часто таке буває, що у нас вдома є фотоапарат, а ми не знаємо взагалі як ним користуватися, окрім як кнопок включити і виключити. Якраз у цих фототурах я для того, щоб допомогти моїм гостям розібратися в налаштуваннях камер, а там нічого важкого нема. І завдяки красивим місцям, локаціям, які ми готуємо до приїзду гостей, ми надихаємо людей і допомагаємо опанувати фотографію. Ми вже були 10 разів в Грузії і жоден фототур не повторюється, все проходить в різних містах. В Україні був фототур в Прикарпатті (Івано-Франківськ), Херсоні в Асканії Новій і Закарпатті (Ужгорож-Мукачеве), на Одещині в Бессарабії, яка мене просто підкорила. Перед кожним туром ми їдемо в тест-тур, і у мене щоразу виникає ще більше бажання показати нашу Україну з іншої сторони. Бо у нас дуже недооцінена країна, і я хочу показати ці місця, які не показують на уроках географії. Всі тільки захоплюються Італією, Францією, а чомусь в Україні не показуються такі красиві місця. Тому моє завдання і в деякому плані місія – показати українцям Україну, яка може бути іншою.