
dedicated to safe sex, active life style and HIV/AIDS
Сьогодні в освітньому центрі Фонду Олени Пінчук на Володимирській, 43 за підтримки проекту «Я зможу!» відбулася презентація книги «Чому в українському мистецтві є великі художниці». Ініціатори та авторки проекту: Катерина Яковленко, упорядниця книги, Тетяна Кочубінська - кураторка Дослідницької платформи PinchukArtCentre та Ксенія Малих, менеджерка Дослідницької платформи PinchukArtCentre, дослідили 100-річну історію українського мистецтва та роль жінки в ньому. Сьогодні під час дискусії вони розповіли, чому більшість мисткинь були у забутті та чому не варто ставити знак питання в назві видання.
Учасниця дискусії Анна Звягінцева, художниця, переможниця Премії PinchukArtCentre 2018, підтвердила, що саме професійний погляд та дослідницька работа мистецтва є найжливішим підтвердженням власних досягень та успіхів.
Ксенія Малих погодилися, додавши, що виставка робіт завжди має певний фокус, а вже видавницька робота, що слідує за виставкою діяльністю, дає вже більш широкий погляд та глибокий аналіз художньої спадщини.
Тетяна Кочубинська розповіла, що 60-70 роки ХХ століття були часами найбільшого гендерного балансу та додала, що наразі на прикладі премії Future Generation Art Prize, що має вже 10-річну історію, можна стверджувати, що кількість митців в сучасному арті парітетна.
Катерина Яковленко згадала цікавий приклад мисткині 30-х років Юлії Укадер, що пройшла битву під Сталінградом, а потім почала працювати над еротичную скульптурою.
Частина книги присвячена дослідженню тілесності в радянськи часи. До війни жіноче тіло було метафорою Батьківщини, а після - набуло більш фемінний зміст та стало відображенням функції дітонародження як соціальної місії.
Коли ж тілесність перестала бути ідеологічною, а почала виражати власні почуття та емоції, коли і чому мисткині були змушені змінювати свої соціальні ролі та як це вплинуло на історію мистецтва в Україні - читайте у книзі яку можна придбати на сайті www.fashion-aid.in.ua або у Пінчук Арт Центрі.