Про солідарність, квотування і те, що робити жінці в політиці?

Якось мене запитали, що було моєю найбільшою помилкою. Не задумуючись, я відповіла, що ця помилка була одночасно і моїм найбільшим стимулом. Я рано вийшла вийти заміж, а вже у 18 років народила сина. Знаю, тисячі жінок вирішить, що у цьому і є повне щастя. Суспільство налаштоване бачити в ранньому материнстві вибір на все життя. Який, на жаль, часто не сумісний з подальшим розвитком. І – крапка.

Мене такий вибір не влаштовував.

Бо пакуючи по вісім годин масло на заводі, я розуміла: якщо прямо зараз не повернуся до перерваного навчання в університеті, то ні я, ні мій син не матиме бодай якоїсь можливості змінити умови, світ навколо і, зрештою, себе.  

Тепер у мене за плечами дві вищі освіти, навчання у Гарварді, престижна робота у кількох потужних компаній. Зараз – депутатство.

Я не можу стверджувати, що від початку прагнула стати політиком. Але сьогодні мені здається цілком природним і логічним моє місце саме тут – у світі, де можна змінювати правила і реально впливати на ситуацію. Мрія – після завершення політичної кар’єри стати викладачем того ж Гарварду, де мотивувати до змін таких само студентів, якою була я п’ятнадять років тому. 

Політика – справа сильних. І тут питання скоріше не у статі. Хоча жінка має бути дійсно сильнішою від чоловіка, якщо хоче бути політиком. Бо це для чоловіка справою життя може стати виключно робота, а для жінки, зважаючи на її природну функцію народжувати, ніколи не буває вибору «або-або». Це завжди «і-і».

Візьмімо Маргарет Тетчер. Людина-легенда, на яку рівняються тисячі жінок-політиків у всьому світі. Вона була не тільки «залізною леді», як її знають більшість. Тетчер ніколи не спізнювалася на родинну вечерю і кілька разів на тиждень готувала її сама. Або Ангела Меркель – один з найсильніший світових політиків сучасності. Вона разом з чоловіком, котрий входить в топ-30 хіміків зі світовим ім’ям, у вихідні дні пораються на власному городі.

Сьогодні у парламенті лише 10 відсотків жінок, лише троє - в Уряді, в меншості жінки представлені і в місцевій владі. Цьому є кілька причин. Перша і основна – це ментальність. Радянська «культурна традиція» намагалася зробити з жінки партнера, а де-факто вийшли «асфальтоукладчиці». Тому що жінка-партнер народжується не тоді, коли вона може на рівні з чоловіками валити ліс. Жінка-партнер – це тоді, коли вона має таке саме право на усвідомлений власний вибір, який традиційно мають чоловіки.

З іншого боку, найгірше ситуація виглядає зараз, коли за допомогою реклами, серіалів і повсякденності створюється стереотип про жінку-пристосуванку. Підкреслена сексуальність, подекуди на межі вульгарності, - ось шаблон для дівчаток, котрі прагнуть щастя в житті.

Замість того, аби стимулювати дітей до знань і розвитку, з кожного біг-борду лізе стереотип про те, що жінка має бути в першу чергу в бікіні і спокусливим поглядом. А потім вийти заміж і чекати чоловіка з пачкою прального порошку і заправкою для борщу в пакетику. Хіба цього прагнуть усі жінки?

На даному етапі я вважаю цілком доцільним введення квотування виборчих списків для політичних сил. Цей механізм був застосований у багатьох країнах світу, і в короткостроковій перспективі дає позитивний результат. Не для цих конкретних жінок, а саме для суспільства. Коли в парламенті жінок не 10%, а третина, вони, в тому числі, і своїм прикладом показують іншу роль жінки у суспільстві.

Жінки справді роблять політику іншою. Навіть із свого не довгого 5-річного досвіду у політиці можу зазначити, що там, де чоловіки готові увійти в кризу, жінки здебільшого знаходять компроміси. Материнські інстинкти, закладені в нас природою, змушують нас набагато гостріше реагувати на несправедливість і щодо всього суспільства.

Для себе я випрацювала кілька правил існування і роботи у «чоловічому політичному клубі»

1. Всі люди народжуються рівними, незалежно від статі, але успіх залежить від вміння отримати та проаналізувати інформацію та налагодити краще стосунки із іншими.
2. Бути жінкою - не означає мати додаткові проблеми. Це значить бути на сторожі і багатьох проблем уникати.
3. Якщо ти зіштовхнулася з дискримінацією, маєш обов’язково показати  кривднику його неправоту, а якщо ступень вчинка ганебна, то і наказати. Цим ти допомагаєш іншим жінкам.

Жіноча солідарність подарувала нам право голосувати, відпустку по догляду за дитиною і водійські права. Але це відносно недавні здобутки нашої цивілізації.

Хочу нагадати, що лише у 2011 році жінки Саудівської Аравії отримали право брати участь у виборах у 2015 році. У 1975 році в Британії вперше дозволили відкривати банківський рахунок на ім’я жінки та розпоряджатися коштами без згоди чоловіка чи батька. У 1970 році бразильські жінки отримали право подавати на розлучення. Сьогодні таке право є лише в 76 країнах світу.

Тому, коли ви запитуєте, що робить жінка в політиці, згадайте про це. Попереду – тонни роботи.