Соня Соутус

Партнерка-засновниця Intermarium Strategy, Consulting and Capital

Соня Соутус, партнерка-засновниця Intermarium Strategy, Consulting and Capital, в рамках проекту «Я зможу!» розповіла про успіх, авантюризм, який в неї від тата, роботу в греко-католицькій церкві та Coca-Cola, заміжжя та жіночу дружбу. 

Про успіх

Для мене успіх — відносне поняття. Суспільство наразі вважає, що успіх — мати надзвичайно високу посаду, заробляти багато грошей. 

Але успіх для кожного свій. Кожен має сам визначити, що робить його успішним. Для мене успіхом було мати ту кар’єру, яку я хотіла, сім’ю. В кар’єрі важливо було використовувати свої можливості, зростати професійно і бути в сім’ї. Мені все вдалося. 

Найкращі роки моєї кар’єри були в греко-католицькій церкві. Там був свого роду чоловічий клуб, я була єдиною жінкою. Зараз там вже багато жінок працює. Могла якісно виконувати роботу, мала можливість говорити. 

Церква тоді знаходилась у підпіллі, Україна не була незалежною. Це був для мене виклик. Я була частиною великого процесу та команди. 

Я дуже люблю працювати в команді.  Дуже цікаво було в Coca-Cola, відвідала багато країн. Я працювала в Coca-Cola 20 років, це були надзвичайні роки.  

Мала нагоду працювати у всіх галузях бізнесу і отримала солідний досвід про бренди і маркетинг. З точки зору бізнесу, це був найкращий досвід і хороша школа. Завжди буду вдячна Coca-Cola за те, що змогла досягти вершини в професійній кар'єрі. 

Про виклики

Люблю бути частиною більшого, того, що важливо. Не у кожного є такі можливості, але мені пощастило. Я мала честь бути частиною команди, коли глава Української греко-католицької церкви повернувся до України. Віданно наша комманда працювала над відновленням греко-католицької церкви в нашій країні. Люблю виклики, вони допомагають реалізовувати багато різного у своєму житті.  В Coca-Cola працювала по цілому світі з надзвичайною командою.  Вчитися як бізнес працює і розвивається по цілому світі особливий дар. Були вилечезні світові акції і кампанії і пишаюся що могла в них взяти участь і де котрі учолюватию 

Про авантюризм

Я з покоління дітей української діаспори, ми ще жили певним ідеалізмом. Авантюризм в мене від батька. В 12 років, коли прийшли комуністи і все забрали, він відвойовував свої права. Бажав ходити до церкви, батьки підтримували його. 

Комуністи в той час забороняли дітям ходити до церкви, карали батьків таких дітей. Наприклад, давали їм гірші варіанти роботи. Навіть вчителі пильнували, щоб ніхто з дітей не заходив до церкви. 

Багато батьків все ж таки намагались ходити сім’ями, намагались протестувати вимогам комуністів. 

Також мій тато у 17 років боровся за незалежну Україну. Він був дуже мужній, готовий віддати життя за Україну, за ідеал. Це все вклали в нас. Ми виховані так, що думаємо про те, що вагоме.

Про важкі моменти

Перш за все я зупинюся і помолюся. Поговорю зі своїм чоловіком. Бог дав мені близьких друзів, можу з ними поговорити. Сама собі кажу: «Соню, ти тисячу разів пережила це. Буде, як має бути. Скажи дякую». Якщо намагатись робити все ідеально, часто не виходить. Занадто намагатись щось викрутити не треба. Треба вміти відпускати і говорити: я зробила все, що могла. Просто зараз не час. Цього не має бути.

Про негативні почуття

Звичайно, я відсуваю їх. Моя донька колись сказала: «Мамо, ти маєш проживати негативні відчуття. Маєш їх прожити. Тільки так їх можна відпустити». Я прислухалась до її поради.

Про ресурс

Я віруюча людина, у кожного з нас своя роль у житті. Якщо наміри є правильними та добрими, все буде так, як має бути. Важливо бути чесним, триматися своєї дороги, вірити в добро. Віддавати свою енергію на правильні справи.

Про мрії

Рік тому ми з чоловіком повернутись до України. Хочу допомагати Україні та українцям.

Про чоловіка

Мій чоловік — греко-католицький священик. Бути його дружиною, працювати в бізнесі — вимагає певних стосунків між нами. Розуміння та підтримки. Ми будували наше життя разом, старались все робити чесно. Були важкі моменти, з Божою допомогою ми перемогли хворобу. Було і багато радісного в нашому житті. Завжди підтримуємо один одного.  

Про незалежність жінок

Кожна людина має відчувати свою самостійність і силу. В мене була кар’єра, коли починала стосунки з чоловіком. На мою думку, важливо бути з тим, з ким ти хочеш. І серед друзів, і в родині. Я люблю бути самостійною, мати можливість допомагати і приймати допомогу. Тільки незалежна жінка може бути у тих стосунках, що хоче, а не мусить. На сьогодні все, що є в моєму житті, — мій вибір. Були моменти, що я трималася роботи, бо вона була мені потрібна. Але це мій вибір. Важливо віднайти свій шлях, тоді можливо почувати себе вільно та вибирати.

Про жіночу дружбу

Жіноча дружба надзвичайно важлива. Коли вона добра і щира. Коли можемо підтримувати одна одну, без заздрощів. Вона потрібна кожній жінці. Не кожна жінка може бути доброю подругою. Цьому потрібно вчитися, багато працювати над собою. 

У дружбі, я вважаю, важливо говорити правду. Але треба відчувати настрій і емоційний стан подруги. Шанувати, чи вона хоче чути правду. 

Правда може бути і позитивною, і негативною. Часто ми говоримо: «Не хвилюйся, все добре». Але треба говорити чесно і ніжно. 

До речі, жінка не народжується найкращою подругою. Потрібно над собою працювати, щоб нею стати.

 

Текст: Ольга Заруба