27 жовтня 2021

Свій бізнес я почала для того, щоб самоствердитись

Фаїна Тадеєва
Засновниця дизайн-студії IMAGEHOUSE, мама трьох дітей

7 років тому я розлучилась з чоловіком, який був відомим політиком, і шукала себе, прислухалась що мені подобається і чим би я хотіла займатися, пробувала себе у різних сферах. Аж поки не знайшла себе у дизайні. Я здобула освіту у цій сфері і зрозуміла, що це саме те, що мені завжди подобалось. 

Ніколи не пізно – це для мене як своєрідний лозунг. Віра в себе і в те, що не пізно – для мене це був шлях, і  до цього я прийшла не одразу. Я пережила розлучення, і поки у мене були фінансові можливості для життя, я і не задумувалась, чим же я хочу займатись. Напевно мені потрібен був цей копняк під зад. І в той момент, коли не було ніякої фінансової підтримки – тоді я стартанула з невеликим капіталом. 

Не пізно пробувати, не пізно змінювати професію, зараз взагалі немає такого поняття, як одна професія назавжди. Я і своїм донькам кажу, щоб вони не боялись себе пробувати у різних професіях і напрямках. 

Зараз я дизайнер інтер’єрів, але впевнена, що це для мене це не остання професія, якою я буду займатися. А всім тим, хто зараз на стадії пошуку себе, я хочу сказати одне: важливо дати собі час. Я знаю, що дуже просто говорити: «Та все буде добре!», «Повір в себе!», але насправді це дуже складний шлях і кожен має прийти до цього сам, потрібен ріст, робота над собою, усвідомлення і, звісно, витримка. Треба вчитись чекати і робити. Вчитись – це дуже добре, але якщо ми не робимо жодних кроків, то ми не можемо розвиватися далі. 

Не бійтеся знайомитись з людьми, спілкуватися  - я сама дуже скромна людина і колись не просила допомоги, не вміла цього робити, але зараз я вчуся приймати і просити. У цьому нічого немає поганого. 

Буду відвертою – свою справу, свій бізнес я почала для того, щоб самоствердитись. Це історія не про заробляння грошей чи виживання, це про самоствердження. І я почала пошуки себе.

Перше, у чому я себе почала пробувати після розлучення з чоловіком – це пекти пироги. Я дуже люблю готувати осетинські пироги, бо це моя національна кухня. І я подумала, що це крута ідея для бізнесу. Орендувала супер кухню, пекла друзям пироги на різні події, корпоративи. Спершу це було дуже цікаво і я ніколи не забуду щастя від перших зароблених 100 гривень. Але цей проект я не потягнула сама, бо я не розуміла як усе працює і спочатку багато дарувала просто так. Натура у мене така. А це з бізнесом не сумісно. Я повністю всім займалась сама, вставала зранку, їхала на Володимирський ринок за свіжим м’ясом і сиром. Тільки випікали помічники. Я спробувала цей бізнес на смак, але собівартість не покривала затрати. 

Потім я зрозуміла, що потрібно дати собі другу спробу. Я сіла і почала думати, що ж я вмію робити? Що я люблю? Щоб прямо безстрашно зайти на ринок. І я відкрила агентство по підбору персоналу додому. І це була вже набагато вдаліша спроба. Бо хоч цього агентства вже немає – мої друзі до тепер до мене звертаються, і до сих пір ці люди працюють у тих сім’ях. Я кожну людину пропускала через себе і розуміла, в яку сім’ю яку людину краще влаштувати. Чому закрила? Тому що з людьми складно. В основному підбирала друзям персонал і настільки відповідально відносилась, що могла отримувати смс і в 2 ночі, підтримувала і персонал, і друзів, і це було дуже складно. Рекомендувати людей людям  – це величезна відповідальність. І ось після певного часу роботи я зрозуміла, що хоч це і прибуткова справа, але вона не про натхнення! І я почала шукати далі, щоб займатися тим, що мене справді надихає і що мені подобається, без чого я не можу жити. 

І знайшла. Фактично я була вже досить зрілою, мені було 34 роки, це не рано, але ж ніколи не пізно! Виявилось – це дизайн. Я люблю дивитися, торкатися, мені подобається текстура, красиві фотографії, красиві інтер’єри, я люблю подорожувати і переймати красиву естетику з красивих готелів, ресторанів. Зараз це вже в мене стає професійною звичкою – все фотографувати, надихатися ідеями, я можу фотографувати стіни, стільці, багети, крани і в робочу групу писами: «Так, дівчата, подивіться яку можна красу зробити». 

Насправді, я була тепличною дитиною і рано вийшла заміж, про мене завжди піклувались і у мене не було потреби добувати кошти чи думати, як прожити і прогодувати сім’ю. Навіть не було ніколи розмов про гроші. Я не проходила холодної закалки, як у багатьох успішних історіях. В багатьох саме інстинкт виживання спрацьовує потужним поштовхом для розвитку. У мене навіть після розлучення – цінність грошей не була первинною. Мені набагато важливіше цінність людського спілкування. І якось цей пошук себе прийшов сам собою. 

Але я можу гордо сказати, що всі 7 років після розлучення – я фінансово незалежна, я виховую сама трьох дівчаток. І навіть коли щось іде не так, я завжди себе хвалю – «Фаїна, ти молодець! Хай хтось спробує з трьома дітьми». Тільки від цілісності себе, коли ти себе приймаєш – і люди тебе приймають. Коли ти віриш в себе – і люди в тебе вірять. Мої трансформації і роки навчання у сфері дизайну привели мене сьогодні туди, де я є. Я не ставлю за ціль гроші – у мене є важливіші запити. У мене є мрія, щоб моя середня донечка Танічка, в якої ДЦП, почала ходити. Я змінюю свої бажання у те русло, щоб моїм дітям не потрібно було ні в чому себе обмежувати. І я страшенно радію, що я сама можу їм це дати.