Валерія Гузема

Засновниця Guzema Fine Jewelry
01 червня 2020

Прикраси – це те, чим я завжди горіла і надихалася. Як потрапляла до торгових центрів за кордоном, то завжди спочатку бігла на поверхи з ювелірними крамничками. Хіба не лягала на скляні вітрини. Але ніколи й гадки не мала, що це стане справою мого життя.

Я працювала журналісткою в журналі «Elle», а потім на каналі «Fashion HD», аж допоки під час випадкового діалогу співрозмовниця не сказала, що навчається на ювеліра. І на мене ніби зірка з неба впала. Я зрозуміла – хочу творити свої прикраси. І вже за два тижні малювала ескізи першої колекції. Зібрала гроші, знайшла ювеліра і замовила декілька прикрас, потім ще одну маленьку партію. Так з’явилася перша колекція. Жодної стратегії чи планів не було. Але на сьогодні Guzema Fine Jewelry існує вже 4 роки, і весь цей час я ані на хвилину не зупиняюся. Я працюю не на конкретну ціль, а просто якісно роблю те, що люблю.

Ти ніколи не досягнеш більшого, якщо будеш боятися життєвих змін. Варто рухатися вперед без зупинок. Мені було лячно йти з телеканалу та журналістики, бо ніякої фінансової подушки не було. Тому перший час я суміщала: запускала бренд, а паралельно працювала журналісткою. Спала по 5 годин, але мені все одно вистачало енергії та сил. Бо коли тобі нема чого втрачати, то ти віддаєшся набагато більше та твориш неймовірні речі. 

Стартовий капітал я збирала … двічі. Аби розпочати бізнес, мені потрібно було 2 тисячі доларів. Сама я накопичила 500 доларів, а залишок дала мама у вигляді дідусевих золотих коронок. Але мене пограбували на геть усю суму. Першою думкою було: «Дякую, Боже, що вберіг! Певно, не варто мені цим займатися». Але минуло 3 дні і я пригадала, що хто не стукає – тому не відчиняють. І усвідомила, що попри все буду творити прикраси. Цей випадок тільки посилив мою віру в себе. Ще півроку я відкладала гроші, аби назбирати 2 тисячі доларів, бо дідусевих коронок вже не було .

Першу прикрасу, каблучку на шість кульчиків, в мене купила знайома. І коли це сталося, я відчула, ніби вже весь світ підкорила і на сам Еверест зійшла. Я зрозуміла тоді, чому актори в театрі отримують стільки задоволення від аплодисментів. Коли моїм прикрасам кажуть компліменти, в мене відкриваються крила і я лечу.

Якщо описати себе одним словом, тоді я «вільна». Мені дуже подобається вислів «щастя не треба шукати, ним треба бути». Щастя – це гармонія, це бути собою цілісною, це любити себе і не почуватися самотньо, залишившись наодинці.

Прикраси Guzema Fine Jewelry підкреслюють особливість жінки. Я хочу, щоб жінка, як вдягне каблучку чи намисто, відчула себе найкращою та найщасливішою не у порівнянні з кимось, а сама по собі. Я вірю, що кожна з нас – індивідуальна та неповторна. То навіщо конкурувати між собою?

Тільки через рік після створення Guzema Fine Jewelry я усвідомила, що моє захоплення ювелірними виробами зародилося у дитинстві. Бабуся дарувала прикраси на кожен мій день народження. Вона казала, що у справжньої леді мають бути витончені сережки та каблучки. А першу прикрасу я придбала собі, коли навчалася у другому класі. Гроші назбирала сама. То була оригінальна безрозмірна золота каблучка, яку я зберігаю й донині.

Дитинство – це основа нашого життя. Моя основа була дуже щасливою. Серцем дякую матусі та бабусі за вкладені у мене цінності. Бабуся завжди казала, що людина сама творить своє життя та щастя. Тому мене ще вчили поважати працю – коли мені було 5 рочків, я з бабусею продавала яблука. Також я була свідком успішної історії, що з’являлася на моїх очах. Мама та бабуся будували сімейний готельний бізнес. Це теж мені багато дало.

Чим більше ви випробуєте себе в різних сферах, тим краще зрозумієте, що приносить вам задоволення. Перша моя освіта – перекладач з німецької, друга – тележурналіст. Мені дуже подобалося писати. Я закохана у журналістику та в інтерв’ю. Коли працювала в Elle, то бралася за будь-які завдання, бо хотіла спробувати себе ще й у ролі продюсера, стиліста, асистента на зйомках.

Секрет успіху – це не побоятися взяти свій шанс, не проґавити його. Ловіть ідеї та вхоплюйте можливості, що завжди течуть навколо вас. Можливість створити першу благодійну акцію з Машею Єфросініною лежала на поверхні. Що я мала зробити? Лише написати Маші. І я ризикнула.

Коли ми тільки запускали «Charity Chain», то я тримала пальці і думала: «Якщо назбираємо 100 000 гривень на операції хоча б трьом діточкам, то я стану найщасливішою людиною у світі». За 4 місяці ми зібрали більше 700 000 гривень! Я плакала. Подзвонила Маші Єфросініній і ми вже плакали разом. З точки зору сил та енергії я вклала дуже багато як у «Charity Chain», так і в проект «Я зможу!», коли створювала намисто з долоньками. Але … я так сильно це люблю! Це не робота, це джерело мого задоволення.

Жіноча підтримка – один з найсильніших меседжів сьогодення. Коли я творила намисто з долоньками для «Я зможу!», то відчула жіночу підтримку не тільки від подруг, але й від незнайомих дівчат. Це був ніби подарунок долі. Я дуже пишаюся цим проектом і його благодійною історією. Сподіваюся, що ми реалізуємо ще багато цікавого разом із Фондом Олени Пінчук.

Я – людина, яка віддає. Це не про гроші, а про місію та поклик. Багато бізнесменів казали мені, що я трішки «божевільна» і довго не протягну, адже з фінансової точки зору неправильно віддавати більшість прибутку від благодійного проекту. Я лише знизую плечима, бо не розумію, як можна інакше: якщо вже робити добру справу, то на повну.

Для мене криза – це щось дуже цікаве і пов’язане з новими можливостями. Я вірю, що кризи відкривають нові горизонти, дають можливість подивитися інакше на свій бізнес та переосмислити стратегії, замислитися над власним баченням та бажаннями.

Як можна не любити Україну? Я народилася в Кіровоградській області, потім переїхала до Чернігова, а з часом – до Києва. Два рази мала змогу переїхати за кордон – до Америки та Німеччини. Не змогла! Адже ніде не почувалася так файно, як в Україні. Не дивлячись на політичні та економічні проблеми, я вважаю, що українці – це найсильніша нація.

 
Текст Анастасія Кареба