29 вересня 2021

Я шукала натхнення і хотіла знайти заняття, яке буде мене запалювати

Олеся Божко
засновниця англомовних садків у Києві PlayRoom та школи Atlantic

Я шукала натхнення і хотіла знайти заняття, яке буде мене запалювати і надихати. Надихнули мене мої діти. Коли я вийшла у декретну відпустку після роботи у Міністерстві закордонних справ, то мріяла, що проведу її так, щоб ці місяці були незабутніми. Ми з сім'єю тоді проживали у Сан-Франциско, чоловік там працював, а я була з дітьми. І це було неймовірно, там де вічна весна і гарна погода, ми багато гуляли, проводили час в парках, на дитячих майданчиках. І мене все це так дивувало. Бо в США люди якісно по-іншому проводять час з дітьми. Походи в бібліотеку дивували своїми бібліотекарями, які були відкриті до кожної дитини, до кожної мами і тата, вони могли розповісти про книгу так, що ти не можеш не взяти її і не прочитати, там були години для дітей, проводили лялькові театри. І це були перші моменти, коли я зрозуміла, що з дітьми розмовляють на рівних. Що світ дитинства може бути дуже цікавим у таких повсякденних речах, як прогулянка парком чи похід в бібліотеку. Я задумалась над тим, що хотіла би створити такий оазис у Києві. Поки тоді у мене ще не було конкретної ідеї створити садочки чи школу. Але хотілося тої атмосфери і для батьків і для дітей. 

Свою першу дитину Марту я народила у 31 рік, до цього я жила цікавою роботою, навчаннями, стажуваннями. Я завжди хотіла мати багато дітей. Сама ідея зайнятися справою і відкрити простір прийшла в 37, коли я мала прийняти рішення – чи повертатися в Міністерство закордонних справ після трьох декретів, чи починати з самого початку. Без досвіду, без розуміння справи, але яка тебе захоплює, і ти бачиш, якою вона має бути. Я ризикнула і не шкодую. 

Почалося спершу з садочка. Дітям було 2 і 5 років і на той час я відкрила освітній англомовний простір, бо мої діти говорили і англійською, і українською. Нам дуже хотілось перенести досвід, який ми здобули в США, де дорослі не бояться бути дітьми, бути смішними, де вчителі навчають дітей через гру, де стираються оці грані строгого заняття. Хотілося створити простір радості і безпосередості. Де дітям комфортно, а батькам спокійно. І у мене вийшло. 

Зараз я фінансово незалежна, але у нас з чоловіком дуже гарний тандем і він мене дуже у всьому підтримує. Допомагає в будівництві нової школи. І це перетворюється у сімейну справу, хоча чоловік і не планував займатися освітньою діяльністю. У нас ніколи не стояло питання фінансової залежності-незалежності. Був період, коли я взагалі не працювала, але коли я починала свою справу, я це робила не з метою бути фінансово незалежною, а з метою зробити те, що ти хочеш. І те, що змінює світ на краще, дитину на краще. Цього я не відчувала в Міністерстві закордонних справ, хоча кар'єра була гарна, колеги у мене були прекрасні, але я знала, якщо я піду, то нічого не зміниться. Бізнес-плану не було і конкретних розрахунків не було. Була ідея і рішуче прагнення втілити це. Я бачила цю історію успіху, але не думала про пролеми, просто була в процесі. Тому зараз я розумію скільки вкладено праці і зусиль. Ніколи не пізно!

У свої 46 я радію, що прислухалася до своєї мрії і діяла так, як хочу саме я. А не схилилася на бік порад, стабільності, гарантованих перспектив, надійності обраного, хоч і не омріяного шляху. 

За десять років у садочках Playroom Kids Club та школі Atlantic school навчається понад 250 дітей. І попереду чимало ідей, які ще побачить світ.

Якщо у Твоїй голові вималювалася мрія і Ти хочеш змінити своє життя – ризикуй і починай діяти. 

Насправді, наша країні – це країна можливостей. Бо у нас багато проблем, а у проблемах є рішення. У нас троє дітей і ми розуміємо, що їм треба дати якісну освіту і гарне середовище і це те, що ми робимо у наших садках і школах. У це варто вкладати кошти.