3 серпня 2018

«Вакцинацію» від невіри в себе пройшла успішно!


Ірина
учасниця психологічного курсу "Я зможу! Повірити в себе"

Історії бувають різні: смішні, цікаві, такі, що перехоплюють подих і тримають у приємній напрузі; часом і не дуже оптимістичні, що можуть ранити; іноді затяжні, як осінній дощ.
…. а бувають свої. Реальні.

Все у моєму житті пов`язано з числами, чи то я так сплітаю їх разом у власний візерунок, чи то життя так майстерно танцює мною.

Моя історія складалася з десятків, що відмежовували якісь смислові етапи: перші десять років у столиці було навчання в університеті, робота, заміжжя, тяжка вагітність, народження дитини. Наступні десять - маленьке містечко, тиша, природа, зелень, донька і я. Чоловік. Далеко. Не кожен день. Моя робота з`явилася так несподівано і легко. Я швидко вхопилася. Віддалено. Втягнулася. Спочатку бачила лише одні переваги. Не часті відрядження закордон внесли в життя свіжий подих. Відчувала, що ЖИВА в ті короткі поїздки, що потрібна не лише як мама і дружина, а також як спеціаліст.

На сьомий рік віддаленої роботи відчула, що роблю все на «автоматі», без позитивних емоцій та видимого прогресу для себе самої. Потроху відвикла від людей, колективів. Постукала в двері фобія, що не живу, що життя проходить повз мене… Розлучення. Переїзд до столиці. Я і донька. Дуже тяжко, легше, легко, приємно, іноді дуже.

Зустріч, очі, пристрасть, насолода, кохання, біль….

12 квітня, коли я без скафандра вийшла у відкритий космос – життя – без свого «космонавта», який вирішив зробити екстрену висадку на Марс без мене... Дихати було тяжко, майже неможливо, і всі спроби наповнити груди киснем закінчувалися не так успішно як хотілося саме в той момент. В хід йшли всі можливі способи: дружня підтримка, хобі, фотокурси, де я несподівано сама себе трохи підлікувала. Десь саме тоді я випадково побачила оголошення проекту БО «Провімен» в рамках великого проекту «Я зможу!», і, не вірячи, що потраплю, що пройду відбір, одного вечора зі сльозами на очах натиснула кнопку «Подати заявку». Час йшов. Сльози. Страх. Численні співбесіди. Відмови. Закриття проектів, куди підійшла та пройшла відбір. Моя оболонка була такою тонкою, що рвалася чи не кожного дня…

Стало нестерпно. Як жінці, спеціалісту, мамі. Задуха… 
Наважилася. Позичила гроші на психолога… 
А через 2 дні, напередодні дня народження, 9 травня, отримую пізно ввечері листа з підтвердженням, що мене обрано як учасницю проекту Провімен. Шок. Радість. Шок. Невіра, що саме мене. Написала «ангелу» проекту, Наталії Тигач, чи часом вони не помилилися, обравши мене, чи бодай я не зайняла чиєсь місце там, кому, можливо, допомога потрібніша. Відповідь була така: «Ні, ти можеш зайняти лише СВОЄ місце!» Змусила себе прийняти цей ДАРУНОК!

Потім полетіли «десерти» від Мішеліновського шеф-кухара Ганни Константинової у вигляді психологічних сесій, де вона вправно тиснула саме на ті кнопки, що давно «залипли». Групові сесії з рештою дівчат, які теж потрапили в проект. Відчуття, що ти не один. І найголовніше, що з`явилася надія, що зможу!!! Коуч сесії з Наталія Тигач, що, мов важка техніка «проходилася» по тобі та твоїх вміннях, витягуючи з тебе все те, що сидить глибоко, та показуючи, в яку обкладинку це обгорнути.

Ще один успіх! Я потрапила до бізнес-акселератора проекту «Я зможу!». Знову невіра. Думки, що помилилися і випадково обрали мою анкету. Згадую слова: «Ні, ти можеш зайняти лише СВОЄ місце!». Повторюю це, наче мантру! Новий досвід. Нові знайомства. Емоції через край. Відчуття щастя! Вчуся вірити, що може бути легко, приємно, що не завжди через надзусилля. 

Фантастична фотосесія з енергетичною Наталією Новачук. Погляд на себе зі сторони. Пропозиція роботи. Успішне проходження співбесіди. Початок. Третій тиждень на новому місці! Все нове: оточення, сфера, емоції. Мозок і душа радіють разом.

Цей проект посіяв своє зерно у мій грунт. Зерно проросло. Хоч його стебло ще тоненьке та слабке, але коріння з кожним днем стає потужнішим. Іноді зупиняюся, ловлю себе на думці, що груди розпирає від давно забутого відчуття чогось приємного, важливого, того, що чекає мене ще попереду!
«Вакцинацію» від невіри в себе пройшла успішно!

Я зможу!!!