Дана Павличко

Це смішно, коли у тебе в школі з української мови було «3»,

а зараз ти видаєш книжки, які знає вся Україна

Я народилася в літературній родині. Один мій дідусь Дмитро Васильович Павличко – відомий поет, інший мій дідусь Павло Загребельний. І Павличко і Загребельний є в шкільній програмі. Поважно, цікаво і досить дивно бачити двох дідусів в шкільній програмі.

У мене була трійка з української мови, трійка з літератури майже завжди. Я ненавиділа школу. Мені могли поставити погану оцінку не за зміст, а за те, що я не акуратно пишу. Я була таким бунтарем і вчилася дуже погано. А зараз я досить успішний видавець і це смішно коли в тебе було з української мови три, а зараз ти видаєш книжки, які знає вся Україна.

Я в десятому класі виграла стипендію і поїхала на два роки вчитися в «United World College»,  в Італію. Потім була Бельгія,  факультет міжнародних відносинах та економіки. Магістратура в Лондоні була з державного управління. 

Я мала  божевільну мрію повернутися в Україну, піти в політику або бути державним службовцем. В  мене було відчуття, що державотворення це щось близьке моїй душі. Та коли я приїхала після навчання в Україну, я зрозуміла, що працювати в уряді або працювати  держслужбовцем в Україні, тоді були часі Януковича – це божевілля. 

У 23 роки я очолила видавництво «Основи». Це одне із перших видавництв в Україні. Я отримала видавництво старого зразку. Офіс був у «хрущовці». У нас не було грошей. На рахунку інколи було 5 тисяч гривень в місяць. Я не розуміла, що таке бухгалтерський облік, що таке продажі, що таке маркетинг. Не було бачення куди ми йдемо, що ми робимо і навіщо. Україна змінилась і потрібно було щось міняти в «Основах». І був вибір або закриватися або щось  змінювати.

Я сама торгувала на Книжковому Арсеналі, я сама розвантажувала, часто сама пакувала і розносила книжки. Щось ми робили в двох, втрьох. Штат розростався і зараз нас 11 співробітників і ми вже не в «хрущовці», ми маємо шикарний офіс з видом на Софію.

Перший наш проект новий – це англомовна книжка про Україну. Така дуже дивна, дуже ексцентрична і там ми розповідаємо про все що ми любимо, про все над чим ми сміємося. Перший наклад був півтори тисячі, ми його зробили втрьох я, моя колега Аня і наш графічний дизайнер. Ми продали більше 30 тисяч книжок Зараз в цій серії вже чотири книжки.

Я  була готова залишити видавництво, можливо іммігрувати. В мене справді опускались руки та мене зупинив Майдан. 

І я зараз щаслива, що я в Україні і я хочу залишатися і створювати краще життя для себе, для своїх майбутніх дітей і для нас усіх. Якщо кожен буде намагатися робити щось краще у своїй сфері, то якраз таким чином ми зможемо побудувати здорове прогресивне суспільство.

Нас знають, як таке дуже божевільне, прогресивне видавництво. І я цим дуже пишаюся тому що ми не мислимо шаблонами, ми ризикуємо, ми хочемо аби цей дух передавався іншим українцям і дітям. Ми даємо людям не просто товар, ми їм даємо відчуття чогось прекрасного, класного і сучасного.

Я - ліберал, мій дідусь Павличко - рухівець. у нас багато суперечок про літературу, про книжки, про дизайн, про те яка повинна бути Україна. Але він завжди тішиться, що я видаю його книжки й ми завжди намагаємося видавати їх в дуже сучасному виданні і він щасливий.

Ми приймаємо завжди людей на стажування. Нам все одно де ви вчилися, нам все одно з якої ви сім’я, ми дивимося на те аби ви були здібні або хотіли вчитися. Наприклад, у нас кожні три місяці закінчується одне стажування, починається інше. Якщо ви будете проактивними, якщо ви будете старанними, вам відкриються усі двері і ви зможете, я впевнена на 100%, бути дуже успішною людиною. 

Забудьте про все що вам кажуть, забудьте про шаблони, нікого не слухайте, будьте собою. виглядайте, як ви хочете, думайте як хочете, любіть кого хочете. Думайте за себе, мені здається що це як раз формула успіху, коли ти думаєш за себе, думаєш вільно і тоді ти мажеш бути успішним і щасливим.