Анастасія Дєєва

Заступниця міністра внутрішніх справ з питань євроінтеграції
03 листопада 2017

 

Немає ніяких скляних стель. Це лише в твоїй свідомості. 

 

В дитинстві, пам`ятаю, раділа кожній дрібничці, була життєрадісною дитиною. Сподіваюся, такою й залишилась. Обожнювала читати. А ще дуже любила збирати різні гербарії, спостерігати за природою. Коротше, дитинство було спокійним.

В мене ніколи не було кумирів, насправді. Вважаю, що люди не мають створювати собі кумирів. Особистості, які мене надихають, звісно, і зараз є. Пам’ятаю, в підлітковому віці мені надзвичайно подобались історії з життя письменників, а надто письменниць. Завжди, коли щось читала, мені набагато цікавіше було дізнатися, що це була за людина, ніж, насправді, що то за твір.

Я дуже люблю людей і я люблю складні соціальні питання, що виникають в суспільстві. Тому політологія - це був фах, який я обрала без жодних вагань. Тим більше, там, де я навчалась, політологія викладається на факультеті філософії, а це означає більш комплексне вивчення філософських наук, культурології, соціології, логіки і, звісно, практичних інструментів самої політологічної науки.

Я ніколи не думала, що працюватиму в правоохоронній системі. Три роки тому мене запросила до себе Ека Зґуладзе. Я прийшла як проектний менеджер. Займалася залученням міжнародних інвестицій, веденням переговорів, комунікаціями. Я не прийшла з вулиці – до того працювала в міністерстві вже два роки. Тому, коли міністр запропонував мені цю посаду, я розуміла, що ти можеш або кинути все, над чим працювали, або продовжити, взявши на себе більше відповідальності. 

Кожна людина проходить через певні складнощі в своєму житті, коли щось може зачіпати її персонально. Але їй потрібно зробити вибір - вона на це реагує, чи рухається далі. В мене був вибір: або образитися, стати в куточку і плакати, і жаліти себе, і казати, який світ несправедливий, або повернутися до свого кабінету і працювати, працювати, працювати… Я обрала друге і дуже цим задоволена. Це гартує.

Підтримка, яку дав мені мій чоловік, той захист, і відчуття затишку, що допомогли опанувати себе, а ще підтримка його батьків – це надзвичайно важливо. Завжди має бути баланс тебе як особистості і тебе як професіонала.

Нове покоління людей, які зараз приходять на державну службу, воно інакше ставиться до питань різноманіття, до поваги гідності, толерантності і це чудово.

Я дуже люблю списки, тому в мене кожен ранок починається з того, що я пишу список завдань.

Басейн і йога – це те, що дозволяє мені фізично і ментально перебувати у відповідному стані. До тренажерного залу я не ходжу, займаюся сама. Для мене це більш така медитативна практика, коли не лише тіло, а й розум мають налаштуватися на виконання певних завдань.