Олена Кошарна

Засновник та Головний виконавчий директор Horizon Capital
19 жовтня 2017

Не треба боятися висловлюватися, щоб почути свій голос і зрозуміти, що твоя думка важлива

Я дуже щаслива, бо маю можливість спілкуватися з успішними людьми

Коли я приймаю рішення, то дослухаюсь до своєї інтуїції, бо мушу бути впевненою у своїх вчинках

 

    Я народилась в Канаді. Моя рідна мова – англійська. Але я канадійка українського походження. І вчилася розмовляти українською мовою в моїй родині від батьків, бабусь і дідусів.

У мене було незвичайне дитинство. Батько працював в такій компанії, що наша родина мусила кожні два роки переїздити. Але ми були дуже згуртовані. Це нелегко для дитини кожні два роки покидати друзів, переїздити в інше місто, де нові вчителі, нова школа… Я думаю, що це мені допомогло, я мала такий досвід і взяла з нього найкраще. 

У мене є сестра Катерина, ми з нею близнюки. Наш батько – інженер хімії. Сестра також стала інженером, а я мріяла про бізнес, про стабільну діяльність. Я дуже практична, спокійна. І вирішила стати акредитованим аудитором. 

Мій батько завжди казав, що в нього є дівчинка і хлопчик! І справді у нас є молодший брат. Але коли ми, близнюки, народилися, мої батьки хотіли дівчинку і хлопчика! І мій батько завжди казав, що Катерина поводить себе як дівчинка, а Олена має більш чоловічі риси характеру! Та я ніколи не думала, що ось це, наприклад, чоловіча  праця, а ось ця – суто жіноча.

Найбільший авторитет у моєму житті – це бабуся Олена! Вона пережила розкулачування, голодомор, її примусово забрали в Німеччину працювати. Після визволення в 1945 році вона  вирішила з дідусем та з сином (моїм батьком) переїхати до Бельгії, де вони згодом працювали на шахтах. І через п’ять років зібрали кошти, переїхали до Канади. Бабуся була оптимісткою! Завжди усміхнена і закохана в людей! Вона знала всі мої секрети і завжди казала: все мине. Вона була дуже мудрою і ділилася своєю мудрістю зі мною! І коли я думаю про свої труднощі, то згадую бабусю. 

Вперше в Україну я приїхала в 1993 році з моєю бабусею Оленою. Мене назвали на її честь. Бабуся завжди мріяла повернутися до самостійної України. І я пообіцяла, що поїду з нею. Того року ми приїхали на три тижні. Побували у родичів, їздили по всій Україні: Донецьк, Миргород, Полтава, Львов, Канів.  І, звісно, відвідали Київ.

З дитинства я мріяла про Україну. Ті українці, хто опинився за межами країни, дуже дбали про те, щоб не забувати українську мову, історію, культуру. Вони виховували своїх дітей в українському дусі. І мої батьки, моя родина передали свої мрії про Україну нам, дітям. Коли я приїхала в Україну, поспілкувалася з людьми і та закохалася в них. Бо українці дуже щирі та гостинні! Я думаю, що ця щирість – це глибина української душі! І я б не сказала, що всі нації мають такі риси. 

Коли я переїхала до України, мені було 23 роки. У Канаді в мене була поруч моя сім’я, я мала роботу. Але вирішила, що в мене є сили, енергія, щоб переїхати до України. Найважче – це коли родина далеко, ти залишаєшся в іншій країні без фундаменту, без підтримки. Ти, як відірвана гілка! А велике дерево знаходиться в Канаді. Інколи буває дуже важко! Звісно, я впоралася з цим і намагаюся будувати стосунки тут, в Україні, знаходити однодумців, з ким можу спілкуватися.

Я щаслива дружина і мати. Мій чоловік американець, ми познайомилися в  Україні 17 років тому. Моя донька народилася в Україні, а син – у Швейцарії. Я намагаюся якомога більше часу і уваги приділяти дітям, родині. Коли я приїжджаю додому, то полишаю всі свої робочі турботи і вимикаю телефон.

Моє правило життя. Насамперед це репутація. Оскільки ти можеш будувати свою репутацію протягом життя і згубити за п’ять хвилин! Дуже важливо бути чесним і відвертим. 

Я вірю в свою інтуїцію. Знання – це одне, але також важлива інтуїція, щоб бути впевненим у собі. Щоб знати, чого ти прагнеш, треба дослухатися до свого внутрішнього голосу.   

Я пишаюся тим, що долучилася до створення багатьох компаній в Україні. Тим, що була співзасновником найбільшої консалтингової компанії в країні. Ми створили 45 тисяч робочих місць. Ми шукаємо і знаходим інвесторів, бо економічний розвиток України – це питання національної безпеки, майбутнього країни. Це моя місія, яку я виконую щодня. Я дуже щаслива!

Я думаю, що мені таланить, бо я жінка і канадійка. Під час роботи, конференцій, де часто виступаю, я спілкуюся з чиновниками, з урядовцями, в компаніях, де ми інвестували, із засновниками, керівництвом, словом з різними людьми. І вони здивовані, бо бачать жінку перед собою, та ще й  жінку-канадійку, для них це цікаво. Тобто я не кажу, що це використовую, але думаю, що, мабуть, я трішки унікальна.

Я хочу порадити молодому поколінню, щоб вони залишилася в Україні, щоб будували цю країну. Хочу побажати їм, щоб вони знайшли своє щастя тут. І зрозуміли, що відповідальність за країну лягає на їхні плечі! Я бажаю їм терпіння і сподіваюся, що вони зрозуміють, що саме потрібно робити, аби покращити майбутнє своє і України. 

Я бажаю дівчатам, щоб вони усвідомили, що є найважливішими у світі. Що  народились для якоїсь місії. Ви не просто прийшли у цей світ, щоб гаяти час. Я вам бажаю, щоб ви здійснили свою місію, щоб ви знали її, і люди вам допомагали. Щоб ви були впевнені та вірили в себе. Я бажаю вам успіху!