Ірина Данилевська

Голова оргкомітету Ukrainian Fashion Week
19 жовтня 2017

Треба не зраджувати своїй справі та людям, які навколо тебе! 

Навпаки – всіх надихати і підтримувати!

Мені пощастило працювати для жінок

 

Я виросла в хорошій сім'ї, де було багато любові! Але мої батьки рано померли. Я росла з чотирьох років без тата, з семи – без мами. Тато був військовим інженером, загинув під час випробування військової техніки. Мама дуже його любила і не змогла це пережити, внаслідок цього – онкологія, через кілька років вона померла. Мене виховували бабусі та старший брат. 

Я була звичайною дівчинкою без особливих талантів. Не вміла танцювати, співати та малювати. Але мала здібність до комунікацій, не боялася людей і гарно спілкувалася будь з ким, абсолютно не комплексуючи.

Я з дитинства усвідомила: коли багато людей разом – їх об'єднує любов, вони гуртом можуть все! І є важливі сімейні принципи і цінності, які маєш наслідувати! Мій тато мав брата і двох сестер. Тобто у нас була велика сім'я! От всі мої тітки і дядечки, всі друзі моїх батьків сконцентрувалися на тому, щоб допомогти нашій бабусі виховати нас з братом. 

У мене було цікаве дитинство, адже ті люди, які про мене піклувалися, дарували книжки, одяг, возили на відпочинок! Завдяки їм я мала квитки в кіно, відвідувала театр. А з Національною оперою в мене взагалі були особливі стосунки, бо там працювала бабусина сестра. І мені щонеділі дозволяли туди приходити на дитячі вистави. 

Я мріяла бути театрознавцем, дуже хотілося писати про театр. Мій друг журналіст сказав: вступай на журналістику, будеш писати, про що заманеться. Тож я обрала саме факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Отримавши вищу освіту та згодом досвід у цій сфері, я стала професійним журналістом.

Моя мрія здійснилася, але частково. Певний час я працювала на ТБ і писала сценарії для програм, пов'язаних з театром. Та згодом моя подруга заснувала жіночий журнал і запросила мене до співпраці. Цей журнал згодом став журналом про моду. А вже потім трансформувався в український тиждень моди.

Я була видавцем двох журналів: міжнародного і локального під назвою «Єва». Під час інтерв'ю я зрозуміла, що навколо багато успішних жінок, які займаються модою: директори модельних агентств, салонів краси, дизайнери, власники ательє. Дуже хотілося показати, які це талановиті люди, продемонструвати їхні колекції одягу якомога більшому загалу. І поступово це переросло у справжній професійний (вперше у Центральній і Східній Європі) перший тиждень Прет-а-порте, якому цьогоріч вже 20 років!

Наші дизайнери – постійний привід для захоплення! Чим більше вони продають речей за кордон, тим більше людей, купуючи їх і знаходячи бирку Made in Ukraine, краще ставляться до далекої країни, про яку вони читали лише жахливі новини, що там триває нині війна.

Ми продаємо щастя та впевненість в тому, що ти живеш в гарній країні, модній, культурній, де все відбувається на високому рівні.  

Для мене успіх – це найвища оцінка того, що роблю. Успіх – це складно тоді, коли вигадуєш штучні якісь критерії цього поняття. Якщо для тебе це нормально, органічно зрозуміти, що є успіх, тоді все просто.

Найбільша радість була кількість сезонів тому. Я колись навіть мріяла про це, а потім якось забула! Я проходила повз партікабль, це там, де стоять журналісти. Тільки фото і тільки камери. І  почула, як люди сваряться англійською мовою за місце. І це була просто мрія! Бо я так чула в Мілані, я так чула в Парижі і я мріяла, щоб також було в Києві! І це відбулось!

Треба вміти мріяти. Але спокійно і достойно! Я це називаю теорією достойного очікування. Ти щось дуже хочеш і робиш все, що наближує до мрії. Але спокійно і достойно очікуєш, поки буде результат. І все вдається!

Знайди в собі свою унікальність, вона обов'язково є! Розвинь її, дай їй можливість перерости в таку перспективу, що зробить тебе щасливою на все життя! Вір в себе, будь порядною, будь відповідальною. І за тобою піде багато-багато людей. 

Інколи ми не можемо розраховувати на поштовх і допомогу. І тоді нам треба стати перед дзеркалом, подивитись на себе і сказати: я унікальна тим, що найкраще печу пиріжки! Я  можу це робити для всіх своїх подружок на день народження! Я можу потім продавати ці пиріжки! А потім виросту, і в мене буде кондитерська фабрика!