Інна Гуралюк

Підполковник поліції. Заступник начальника відділу забезпечення вибухобезпеки
17 липня 2017

 Коли мені було шістнадцять років я навіть не могла уявити,

що колись буду працювати вибухотехніком,

а у тридцять два роки стану підполковником поліції.

 

Я була скромна, сором’язлива, я б назвала це словом “заучка”, тому що моя бабуся – вчитель молодших класів. Вона завжди хотіла, щоб ми з сестрою тримали планку, щоб ми були найкращі в навчанні. А мені хотілося побачити світ і поспілкуватись з якимись цікавими людьми з інших регіонів. Але ми жили у селі Івано-Франківської області, і можливостей у мене було дуже мало.

Одного разу до нас у гості зайшов учень моєї бабусі. Він навчався у Донецькому юридичному інституті й розказав мені, що є така гарна професія – експерт-криміналіст. Мене одразу заворожила ця мрія.

Я пішла за направленням до заступника начальника райвідділу по роботі з персоналом. Прийшла до нього і кажу, що хочу поступати в Донецьк, хочу бути експертом. Він посміявся з мене. Я була висока дівчинка, з невеличкою надлишковою вагою. Направлення в інститут мені не дали, але відправили на тестування в Івано-Франківськ.

Коли ти бачиш, що твоя мрія вже може не здійснитися, починаєш шукати вихід. Тестування для мене було дуже важким, тому що фізична культура і зайва вага – несумісні речі. І тоді я знайшла тренера і записалась на тренування. З третього разу, коли застосувала всі поради тренера, я здала фізкультуру і поїхала навчатися.

В мене був важкий мовний бар’єр. В школі я вивчала тільки українську мову і складала іспити українською. А коли розпочався курс молодого бійця всі повністю розмовляють російською. Важко було перший рік.

Керівником стала дуже випадково. Коли відбувалося реформування правоохоронної системи, нашу вибухотехнічну лабораторію з експертної служби відділили в підпорядкування до Нацполіції. З тих людей, хто залишився за напрямками діяльності, навчання віддали мені.

Зараз я намагаюся організувати професійне навчання вибухотехників України. Сьогодні дуже багато використовується вибухових матеріалів, суттєво збільшилося кількість злочинів, пов’язаних з вибуховими матеріалами. Це не тільки боєприпаси. Це їх складові частини. Дуже багато зі сходу привозять і застосовують. І надзвичайно актуальна в останні роки стала професія вибухотехніка. Жодного дня, за останні півроку не було, щоб десь не було вибуху.

Для роботи з чоловіками треба вольовий характер. Приходиться переступати через себе. Інколи  підняти голос і настояти на своїй точці зору, а в деяких випадках навіть нав’язати її. Тому що чоловіки деколи скептично ставляться до того, що ти їм радиш. Не завжди сприймають. Проте коли включаєш командний голос, вони тебе розуміють. Надзвичайно важко в такому середовищі працювати.

Можливості – це результат, результат праці над собою, праці з людьми.

Щоб боротися зі складнощами необхідно спілкування. Не бійся озвучувати свої проблеми. Звертайся до тих, хто може тобі допомогти.

Шлях до мрій не завжди стелеться червоними трояндами, дуже багато приходиться йти тернистим шляхом. І коли ти зустрічаєш якісь перепони на своєму шляху важливо зрозуміти, як їх можна подолати. Дуже добре, коли є люди, які тебе підтримують.

Навіть якщо твоя ціль здається недосяжною, все одно на твоєму шляху зустрінуться люди, які допоможуть тобі. Буде якийсь момент який зможе дати тобі те, чого ти хочеш. Важливо знати, що тобі потрібно!